Гресько Михайло Миколайович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гресько Михайло Миколайович

ГРЕСЬКО́ Михайло Миколайович (псевд.: Михайло Борис, Микола Косович, Микола Косар; 01. 01. 1913, с. Ланчин, нині смт Надвірнян. р-ну Івано-Фр. обл. – 21. 09. 1989, там само) – літературознавець, перекладач, бібліограф. Канд. філол. н. (1963). Закін. у Львові Вищу школу закордон. торгівлі (1934) та ун-т (1948). Працював 1934–55 на кооп.-торг. підпр-вах Львова; 1955–74 – викл. франц. та нім. мов в Укр. полігр. ін-ті у Львові; до 1989 – н. с. відділів рідкіс. книги, рукописів ЛНБ. Досліджував укр.-франц. культурні зв’язки 19–20 ст. Автор статей в УРЕ, метод. посібників, монографії «Шевченко і Франція» (1968, рукопис).

Пр.: Полиграфические тексты на французском языке с объяснениями и кратким словарем: В помощь студентам полиграфистам: Науч. пособ. Л., 1957; Твори Гі де Мопассана на Україні: Бібліогр. покажч. видань та літ-ри про нього, що вийшла на тер. УРСР (1883–1960). Л., 1960; Українські думи на Землі Франції // Прапор. 1962. № 9; В країні Данте // Жовтень. 1964. № 5; Площа ім. Тараса Шевченка в Парижі // Там само. 1968. № 10; Закарпаття очима мандрівників і вчених // Там само. № 11; Т. Г. Шевченко французькою мовою (1847–1967). Л., 1968; Тарас Шевченко в німецьких перекладах та критиці. Л., 1968 (співавт.); Тарас Шевченко мовами: італійською, іспанською, португальською та есперанто. Л., 1968 (співавт.); І. Котляревський за кордоном // Жовтень. 1969. № 9; Лев Толстой українською мовою // Укр. календар. Варшава, 1970; Леся Українка романськими мовами // Жовтень. 1971. № 2; Максим Рильський – перекладач Гі де Мопассана // ІФ. 1971. Вип. 23; Збірник текстів з поліграфії французькою мовою: Навч. посіб. для студентів. Л., 1971; Марсель Пруст на Україні // Укр. календар. Варшава, 1971; Еміль Золя в українських перекладах // Там само. 1972; Й.-В. Гете на Україні // Там само; Анрі Барбюс про Довженка // Жовтень. 1972. № 4.

Літ.: Каспрук А. Цінний набуток літературознавства // РЛ. 1961. № 1; Трегуб М. Гресько Михайло Миколайович // Укр. журналістика в іменах. Л., 2000. Вип. 7.

О. О. Дзьобан

Стаття оновлена: 2006