Краківська академія мистецтв | Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія

Краківська академія мистецтв


Краківська академія мистецтв

КРА́КІВСЬКА АКАДЕ́МІЯ МИСТЕ́ЦТВ Засн. 1818 у Кракові художника­ми Ю. Бродовським і Ю. Пешкою як Школа рисунку і живопи­су при Яґеллон. ун-ті. Від 1873 – Школа образотвор. мист-в. Дир. – Я. Матейко, Ю. Фалат (1895–1909); проф. – А. Григлевський, Л. Лефлер, Ф. Цинк. Від 1900 – академія. Ю. Фалат реформував навч. процес, запросив на по­сади викл., які надавали перева­гу свободі мист. самовиражен­ня; а також представників нових худож. напрямків, зокрема Т. Ак­сен­товича, В. Вайса, С. Виспян­сько­го, Л. Вичулковського, К. Ля­щку, Я. Мальчевського, Ю. Мегоффе­ра, Ю. Панькевича, Я.-Ґ. Ста­ніславського (зав. каф. пей­заж. живопису). Крім живопи­су, рисунку і скульптури, від 1900 студенти вивчали також арх-ру і графічні (естампні) техніки. 1925 відкрито відділ у Пари­жі, який очолив Ю. Панькевич. Серед рек­торів – А. Шишко-Бо­гуш, Ф. Паутч, В. Вайс, Ю. Ме­гоф­фер, Е. Ей­біш; проф. – К. Сі­хуль­ський, Е. Віт­­тіґ, К. Дуніковський, С.-М. Дембіцький, В. Яроць­кий; викл. – В. Та­ранчевський, Й. Штерн, Є. Ново­сельський, В. Кунц. Від 1956 – ім. Я. Матейка. Нині діє 6 ф-тів: живопису, скульптури, графіки, дизайну інтер’єру, пром. дизай­ну, збереження та рестав­рації тво­рів мист-ва. Розташ. у Кра­ко­ві на пл. Матейка, № 13, у бу­дин­ку, спорудженому 1880 за про­ектом М. Морачевського. Рек­тор – А. Всьолковський (від 2008).

В Академії у різний час навчалися десятки укр. митців. Серед перших студентів-українців – Т. Копистинський. У 1890-і рр. прибула група молодих адептів малярства, переважно із Зх. Укра­їни – І. Труш, О. Курилас, А. Манастирський, О. Новаківський, пізніше – М. Бойчук, Ю. Буцманюк, Т. Вацик, І. Северин, М. Со­сенко, Я. Струхманчук, М. Бура­чек, М. Жук, В. Масляников. На поч. 20 ст. тут отримали освіту пер­ші скульптори-українці – М. Гав­рилко, В. Лисик, Я. Тишинський. Після 1-ї світ. війни – вступило більше талановитої укр. молоді, зокрема й жінок. 1921–39 освіту здобули понад 60 студентів-українців. Серед вихованців – М. Білинський, С. Борачок, М. Вацик, В. Гаврилюк, М. Гарасовська-Дячишин, Л. Ґец, Д.-М. Горняткевич, М. Зорій, Д.-Л. Іванцев, О. Карпенко, В. Ки­велюк, Ю. Кірієнко, Н. Кисилев­ський, М. Кміт, В. Козлов, Я. Крас­невич, В. Крижанівський, Г. Крук, Ю. Кульчицький, Л. Левицький, С. Литвиненко, Я. Лукавецький, Н. Мілян, П. Обаль, В. Перебий­ніс, Л. Перфецький, В. Продан, М. Сельська, Р. Сельський, В. Са­вуляк, Б. Стебельський, О. Третя­ків, Р. Турин, В. Харків, В. Хмелюк; викл.-українці – І. Рубчак, В. Три­бушний, А. Юркевич. Створ. Укр. студент. громаду (1930), мист. гуртки «Золотий ріг» (1929) і «Жи­­ві» (1932). У складі твор. об’єдн. «Зарево» (1932–39) були переважно студенти. Укр. вихованці Академії перебували в профес. мист. об’єдн. «Комітет паризький» (1923–39), «Єдиноріг» (1925–35), «Зворнік» (1929–39), «Група кра­ківська» (1932–39) і брали участь у виставках цих т-в у Кракові та ін. Початок 2-ї світ. війни поклав край творенню блискучої плеяди пред­ставників нац. школи мист-ва. Після війни серед українців в Ака­демії відомі лише викл. Є. Божик, Л. Ґец, В. Савуляк.

Літ.: L. Ręgorowicz. Dzieje krakowskiej Akademii Sztuk Pięknych. Lwów, 1928; Аль­манах українського студентського жит­тя в Кракові. Краків, 1931; Перебийніс В. Академія мистецтв у Кракові // Визв. шлях. 1956. № 2, 3; Горняткевич Д. Ще про Краківську академію мистецтв // Там само. № 7, 8, 10; Materiały do dzie­jów Akademii Sztuk Pięknych w Krakowie. T. 1–2. Wrocław, 1959–69; Стебельсь­кий Б. Краківська академія мистецтв і українці // Ідеї і творчість: Зб. ст. та есеїв. Торонто, 1991; Українські художники студенти і випускники Академії красних мистецтв у Кракові: Каталог вистав­ки. Краків, 1998; Головчанська О. Студенти-українці Краківської академії мис­тецтв (до питання українсько-польських мистецьких взаємин 20–30-х рр. ХХ сто­ліття) // Укр. АМ: Дослідн. та наук.-метод. пр. Вип. 12. К., 2005; Денисюк О. Краківська академія мистецтв у контексті українсько-польських мистецьких взаємин у 20–30-х роках ХХ століття. К., 2010.

Статтю оновлено: 2014