Гречко Андрій Антонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гречко Андрій Антонович

ГРЕ́ЧКО Андрій Антонович (04(17). 10. 1903, с. Голодаєвка, нині Куйбишево Ростов. обл., РФ – 26. 04. 1976, Москва) – військовик. Маршал (1955) і двічі Герой Рад. Союзу (1958, 1973), Герой Чехословац. Соціаліст. Респ. (1969). Учасник воєн. дій 1918–20 і 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. В армії від 1919. Закін. кавалерій. школу (1926), Військ. академію ім. М. Фрунзе (1936), Військ. академію Генштабу (1941). Від 1938 – начштабу кавалерій. дивізії Білорус. військ. округу. З поч. 2-ї світ. війни – на фронті. Від жовтня 1943 – заст. командувача військами Воронез. (згодом 1-го Укр.) фронту, брав участь у визволенні Києва. Від грудня 1943 і до кінця війни – ком-р 1-ї гвардій. армії, яка брала участь у визволенні України. Протягом 1945–53 командував військами Київ. військ. округу; від 1953 – головнокомандувач Групи рад. військ у Німеччині; від листопада 1957 – 1-й заст. міністра оборони СРСР і головнокомандувач Сухопут. військ, від 1960 – 1-й заст. міністра оборони СРСР і головнокомандувач об’єдн. ЗС країн-учасниць Варшав. договору; від квітня 1967 – міністр оборони СРСР. Від 1961 – чл. ЦК КПРС, від 1973 – Політбюро ЦК КПРС. Депутат ВР СРСР 2, 4, 9-го скликань. Похов. у Москві побл. Кремлів. стіни. У Києві його ім’ям названо вулицю.

В. С. Муха

Стаття оновлена: 2006