Гржималі Отакар - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гржималі Отакар

ГРЖИМА́ЛІ Отакар (20. 12. 1883, Чернівці – 10. 07. 1945, Прага) – композитор, педагог, піаніст. Син В.-А. Гржималі. 1903–08 навч. на філос. ф-ті Віден. ун-ту і в Консерваторії (кл. Р. Фукса). 1909– 10 – хормейстер, 1910–16 – диригент опер. відділу Консерваторії, 1919–22 – Моск. опери, інспектор музики в Наркомосі. 1940 переїхав до Праги. За образно-жанр. і стильовим спрямуванням Г. – прихильник пізнього романтизму в музиці. Використовував укр., рос., румун. нар. пісенний тематизм.

Тв.: для симф. оркестру – 7 симфоній (№ 3–6 написані в Чернівцях 1928, 1936, 1937, 1940); вокал.-симф. твори; камерно-інструм. – соната для фортепіано, «Мелодії і враження» (обидва – 1922), соната для віолончелі і фортепіано, струн. квінтет для 3-х скрипок, альта та віолончелі (обидва – 1923), струн. квартет (1928), 2 концертні парафрази на вальси Штраусса для фортепіано (1929), соната для скрипки і фортепіано (1930), концерт для скрипки з оркестром, концерт для фортепіано з оркестром (обидва – 1933), фортепіан. квартет (1938); камерно-вокал. твори.

О. Ю. Шевчук

Стаття оновлена: 2006