Гривачевський Борис Євгенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гривачевський Борис Євгенович

ГРИВАЧЕ́ВСЬКИЙ Борис Євгенович (26. 04. 1953, с. Нова Мощаниця Здолбунів. р-ну Рівнен. обл. – 28. 03. 2006, Київ) – громадський діяч, журналіст. Чл. НСЖУ (1981). Премія ім. Д. Нитченка (2004). Закін. Київ. ун-т (1977). Учителював. У 1978–90 працював ведучим радіо «Київ», 1990–91 – автором і ведучим програми «Незалежність» на Укррадіо. 1991–95 – гол. ред. публіцист. програм студії «Образ», 1995–97 – кер. студії «Політика» творчо-вироб. об’єдн. «Громада», ведучий програми «Дискусії лідерів» на УТ-1, від 1997 – політ. оглядач творчо-вироб. об’єдн. «УТН», від 1998 – ведучий програми «Казна», від 2003 – кер. Упр. темат. планування Дирекції програм з питань контрактів і держзамовлень, ведучий програм «Дзвони народної пам’яті», «Тарасова церква» Нац. телерадіокомпанії України. Від 2004 – чл. оргкомітету зі створення, від 2005 – заст. голови партії «Україна соборна» (Блок Костенка і Плюща). Учасник низки всеукр. та міжнар. конф. з проблеми визнання голодомору в Україні 1932–33 геноцидом укр. нації. Автор кн. «Листи із Соловків» (К., 1991); д/ф «Місце злочину – Сандормох» (1997), «Соловецький реквієм» (2002), «Визволення по-совіцьки» (2003), «І зорі вмивалися сльозами» (2004), а також циклу з 10-ти відеофільмів «Свою Україну любіть. Шевченкіана» (кін. 1990-х – поч. 2000-х рр.). Творчості Г. було притаманним устремління до глибокої правди, актуальності, худож. образ. виразності.

Е. В. Головня

Стаття оновлена: 2006