КРАЛЮ́К Петро Михайлович (23. 02. 1958, м. Ківерці Волин. обл.) — філософ, письмен­ник, публіцист. Доктор філософських наук (1999), професор (2004). Заслужений діяч науки і техніки України (2009). Лауреат Між­нар. літ. конкурсу «Гранослов» (1992). Член НСПУ (2006). Закін. Луцький пед. ін­ститут (1979). Від 1980 працював у ньому (нині Сх.-європ. університет): 1993–98 — доцент кафедри релігіє­­знавства; від 2000 — за­ступник директора з наукової роботи Рівнен. ін­ституту сло­вʼяно­знавства Київ. ін­ституту «Сло­вʼян. університет»; від 2002 — у Нац. університеті «Остроз. академія» (Рівнен. обл.): від 2005 — завідувач кафедри релігіє­­знавства, водночас проректор з наукової роботи, від 2007 — 1-й проректор з навч.-наук. роботи. Наукові дослідже­н­ня: історія укр. сусп. і філос. думки середньовіч­чя, зокрема вплив ран­ньо­проте­стант. течій на укр. сусп. думку; взаємо­вплив конфес. та нац. факторів в укр. сусп. думці 16–17 ст.; про­блеми укр. націогенезу; пита­н­ня політ. іміджології. Видав зб. сатир. оповідань «Попи марксистського при­­ходу» (К., 1993), «Апокриф» (Л., 2005), «Новий апокриф» (Р., 2008); істор. повісті «Діоптра» (2007), «Реанімація» (2009), «Кня­­жими шляхами Волині. Від­на­йде­н­ня раю» (усі — Луцьк), «Релік­вія» (Острог), «Шестиднев, або Корона дому Острозьких» (усі — 2010), «Сильні та одинокі» (оби­дві — Київ), «Блага вість од княгині Жеславської. Історія Пере­сопницького Євангелія» (Луцьк; обидві — 2011), «Лицар і смерть» (Острог, 2012); романи «Фелісія» (2008) і «Римейк» (2009; обидва — Луцьк). Для прози К. характерне по­єд­на­н­ня традиц. письма із постмодерніст. пошу­ками. Автор роз­ділу «Проте­стантизм в Україні» у кн. «Історія релігії в Україні» (К., 2002, т. 5). Упорядкував зб. «Пере­сопниць­кому Євангелію — 450 років» (Острог; Р., 2011). Відп. ред., за­ступник голови редколегії енцикло­педії «Острозька академія ХVI–XVII столі­т­тя» (Острог, 2011).