ГРИГОРЕ́НКО Петро Григорович (16. 10. 1907, с. Борисівка, нині Примор. р-ну Запоріз. обл. — 21. 02. 1987, Нью-Йорк, похов. у м-ку Бавнд Брук, шт. Нью-Джерсі) — військовик, правозахисник. Генерал-майор (1959). Учасник 2-ї світової війни, бо­йові нагороди. Закін. робітфак (1928), у 1931 обраний чл. ЦК комсомолу УРСР. Після 2-х курсів Харків. технол. ін­ституту за мобілізацією ЦК ВКП(б) пере­ведений до Військ.-інж. академії ім. В. Куйбишева, яку закін. 1934. У 1937–39 — слухач Академії Ген­штабу (Москва). 1939 брав участь у боях на р. Халхін-Голл; до 1943 служив у штабі Далеко­схід. фронту. 1945–61 викладав у Військ. академії ім. Фрунзе (Москва), заснував і очолював каф. кібернетики. Автор 80-ти праць, пере­важно засекречених. 7 вересня 1961 ви­ступив на райпартконференції з попередже­н­ням про можливість від­новле­н­ня культу особи, 1962–64 зі значним пониже­н­ням у посаді служив на Далекому Сході. Восени 1963 заснував Спілку боротьби за від­родже­н­ня ленінізму. 10 лютого 1964 заарешт., 25 серпня 1964 роз­жалуваний у солдати, виключений з КПРС, упродовж року утримувався в спец. псих. лікарні системи МВС. Після звільне­н­ня працював вантажником, двірником. Став активним правозахисником, критикував політику рад. уряду, КПРС, КДБ, засудив введе­н­ня рад. військ до Чехословач­чини, під­писав декларацію Укр. Гельсин. групи (1976), пред­ставляв її інтереси в Москві. У травні 1969 ви­ступив у Ташкенті як громад. захисник на процесі групи кримськотатар. патріотів і був заарешт., ви­знаний психічно хворим, до 1974 пере­бував у тюрмах та спецлікарнях. Звільнений завдяки опублік. за кордоном результатам незалеж. заочної психіатр. екс­пертизи С. Глузмана та протестам світової громадськості. Брав участь у заснуван­ні Моск. Гельсин. групи. На­прикінці 1977 йому до­зволили ви­їхати на лікува­н­ня за кордон і по­збавили рад. громадянства. Г. активно ви­ступав на прес-конференціях, опублікував кілька книжок правозахисного спрямува­н­ня, спів­працював з укр. діаспорою, під­тримував укр. правозахисний і незалежницький рух. 1990 у Москві засн. фонд ім. Г. для офіцерів армії, МВС та КДБ, які за­знали політ. пере­слідувань, за­проваджено медаль його імені. Нагородж. орденом «За мужність» 1-го ступеня (1997, посмертно). У Києві та містах АР Крим імʼям Г. на­звано вулиці, у Сімферополі йому встановлено памʼятник (1999). Памʼяті Г. присвяч. д/ф «Екс­пертиза: страта божеві­л­лям» (1999, реж. М. Мащенко, студія «Контакт»).