Григоренко Ярослав Михайлович

ГРИГОРЕ́НКО Ярослав Михайлович (12. 10. 1927, Київ — 18. 01. 2022, там само) — фахівець у галузі прикладної математики і механіки. Брат Георгія, батько Олександра Григоренків. Доктор технічних наук (1970), професор (1973), академік НАНУ (1992). Державна премія УРСР у галузі науки і техніки (1979). Премії ім. М. Янгеля АН УРСР (1985) та ім. О. Дин­ника НАНУ (1996). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Київський університет (1955). Від­тоді працював в Ін­ституті механіки НАНУ (Київ): від 1961 — завідувач від­ділу обчислюв. методів, від 2005 — гол. н. с., водночас у 1977–87 — за­ступник директора з наукової роботи. Від 1971 — проф. Київ. університету. Наукові праці присвяч. пита­н­ням механіки деформів. твердого тіла, теорії коніч. оболонок змін­ної товщини при силових і температур. навантаже­н­нях, теорії анізотроп. шаруватих оболонок з шарами змін­ної товщини. Для оболонок оберта­н­ня на основі континуал. схеми роз­робив під­хід до чисел. роз­вʼяза­н­ня широкого класу задач про їх напружений стан при несиметрич. навантажен­ні. Роз­вʼязав низку задач про напружений стан неоднорід. анізотроп. оболонок в уточненій і просторовій по­становках, що дало змогу оцінити межі за­стосува­н­ня приклад. моделей. Дослідив напружений стан оболонок у докритич. і закритич. областях та поведінку оболонок під дією силових і температур. навантажень, роз­робив під­ходи до роз­вʼяза­н­ня двовимір. неліній. задач, за­пропонував методи роз­вʼяза­н­ня задач про лінійне і геом. нелінійне деформува­н­ня оболонок складної форми. Член Нац. комітету України і Рос. нац. комітету з теор. та приклад. механіки, наук. рад НАНУ з про­блем: «Механіка деформівного твердого тіла», «Під­вище­н­ня надійності та довговічності машин і споруд», «Наукові основи теплових машин», «Обчислювальна математика», редколегії між­нар. ж. «Прикладна механіка», «Доповіді НАНУ», «Математичні методи та фізико-механічні поля».

Завантажити статтю