Григор’єв Володимир Петрович

ГРИГО́РʼЄВ Володимир Петрович (26. 01(07. 02). 1883, м. Кронштадт, Росія — травень 1922, Київ) — авіакон­структор. Від 1902 навч. на мех. від­діл. Київ. політех. ін­ституту, звідки неодноразово від­раховувався через не­сплату грошей за на­вча­н­ня (востан­нє 1913). У повітроплав. гуртку при цьому ін­ституті по­зна­йомився із Ф. Терещенком — власником цукр. заводів, який захоплювався аеропланами. Від серпня 1909 працював креслярем, зав. тех. бюро, техніком-кон­структором по аеропланах в авіамайстернях Ф. Терещенка у маєтку Червоне Бердичів. пов. Волин. губ. (нині смт Андрушів. р-ну Житомир. обл.), які 1914 пере­творено на авіазавод. 1911 закін. авіац. курси у Парижі, 1915 про­йшов практику в аеродинам. лаб. А.-Ґ. Ейфеля. У Червоному Г. вдосконалював кон­струкції літаків типу «Моран», «Фарман», «Моран-Солньє»; роз­робив лічильник швидкості для літака, проекти вер­статів з обробки деревини, прилади та інструменти для виготовле­н­ня повітр. гвинтів, вер­стат для випуску артилер. коліс; вина­йшов способи ви­пробовува­н­ня матеріалів для будівництва аеропланів (авторство багатьох тех. ідей і проектів при­власнив Ф. Терещенко). Після продажу у жовтні 1915 всього майна авіамайстерень АТ «Дукс» залишався гол. кон­структором з будівництва літаків до літа 1917. У серпні 1915 включений до комісії, яка при­ймала у Парижі та Лондоні майно для повітр. флоту, навесні 1916 при­знач. гол. кон­структором пере­сувної авіамайстерні № 2. У липні 1916 від­ряджений до авіац. майстерень Київ. політех. ін­ституту, де під його керівництвом спроектовано літак, у кон­струкції якого викори­стано ідею змін. кута атаки несучих поверхонь. Аероплан, збуд. на авіац. заводі Ф. Терещенка у Волин. губ., ви­пробуваний спочатку в Москві, а 20 вересня 1917 — у Києві. Від липня 1917 — зав. авіац. майстернями Київ. політех. ін­ституту (організував школу авіатехніків та механіків); від 1920 — зав. ремонтом літаків моторобуд. заводу «Дека» у м. Олександрівськ (нині Запоріж­жя), на якому згодом став гол. інженером. Сподіваючись на від­родже­н­ня авіац. промисловості України, пере­клав, пере­робив і пере­дав для друку до Упр. Червоного військ.-повітр. флоту України праці А.-Ґ. Ейфеля з повітроплава­н­ня та авіації; під­готував довід­ник для авіакон­структорів, монтерів й авіатехніків; написав декілька статей з авіації. У звʼязку з погірше­н­ням здоровʼя у жовтні 1921 звільнився з роботи і пере­їхав до Києва. Довгий час імʼя Г. було забутим, лише 14 червня 1957 на його могилі на Соломʼян. цвинтарі встановлено памʼятник.

Завантажити статтю