Григор’єв Володимир Сергійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григор’єв Володимир Сергійович

ГРИГО́Р’ЄВ Володимир Сергійович (01 (14). 10. 1910, Луганськ – 28. 03. 1986, Київ) – фахівець у галузі будівництва. Д-р тех. н. (1966), проф. (1967). Держ. премія СРСР (1943). Закін. Харків. інж.-буд. ін-т (1936). Працював на буд-ві. 1939–52 – у Центр. н.-д. лаб. буд. тресту (від 1943 – Пд. НДІ Мінважмашбуду СРСР, Харків): від 1943 – заст. дир. з наук. роботи, від 1948 – дир.; 1952–56 – міністр пром-сті буд. матеріалів УРСР; 1956–73 – дир. НДІ буд. матеріалів та виробів (Київ); 1973– 86 – у Київ. ін-ті буд-ва і арх-ри (нині ун-т). Депутат ВР УРСР (1955–60). Розробив теор. основи процесів підготовки шлакової сировини, охолодження вогнянорідкого розплаву, регулювання пористої структури напівфабрикату; принципово новий технол. процес перероблення вогнянорідких шлаків на високоякісні пористі заповнювачі легких бетонів – гідроекранний спосіб; визначив засоби підвищення якості в’яжучого на основі доменних шлаків.

Пр.: Технология производства пористых шлаковых заполнителей для легких бетонов. К., 1963.

М. Р. Чермянін

Стаття оновлена: 2006