Григор’єв Григорiй Прокопович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григор’єв Григорiй Прокопович

ГРИГО́Р’ЄВ Григорiй Прокопович (09(21). 08. 1898, Київ – 29. 08. 1971, там само) – письменник. Чл. СПУ (1964). Закiн. Київ. кiноiнститут (1934). Працював статистом у Театрі М. Садовського, арт. Театру укр. драми пiд кер-вом П. Саксаганського, на Київ. кіностудiї худож. фiльмiв, учителював. 1937 заарешт. i без висунення звинувачення вiдправлений у колим. концтабори. Звiльн. 1945 пiсля перегляду справи, остаточно реабiлiт. 1958. Останнi роки життя вчителював у селах Київщини. Друкувався від 1924 (статтi, рец. з питань літ-ри, музики, мист-ва і театру). Окремим виданням вийшли спогади «У старому Києвi» (1961), у яких вiдтворено свiт київ. мiської бiдноти, «майстрових людей», розвиток преси й книговидання, зокрема пiд час революцiї 1905–07, висвiтлено низку маловiдомих сторiнок дiяльностi М. Заньковецької, М. Садовського, I. Мар’яненка та iн. укр. театр. дiячiв. Друга кн. спогадiв «Що було, те бачив» (1966) – про порев. Київ i Полтаву, зустрiчi з вiдомими письменниками, спостереження i роздуми на тему ролі мист-ва у вихованнi «нової» людини. Автор сценарію наук.-популяр. фiльму «Пам’ятники культури Київської Русi» (1954), нарису «Україна танцює» (1964), зб. «Цiкавi бувальщини» (1966), повiсті «Чарка меду» (1969). Усі зазнач. видання опубл. у Києві. Переклав окремі твори марiй. письменникiв.

Лiт.: Пугач В. Оповiдач, дослiдник // ЛУ. 1968, 23 серп.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2006