Григор’єв Микола Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григор’єв Микола Олександрович

ГРИГО́Р’ЄВ Микола Олександрович (11 (23). 12. 1886, м. Суздаль, Росія – 18. 07. 1968, Харків) – педагог. Канд. пед. н. (1930). Закін. Черніг. учител. ін-т (1919), де відтоді й викладав; працював у Черніг. навч.-метод. кабінеті, в органах нар. освіти. Від 1926 – у Харкові: н. с., 1930–37 – зав. сектору історії педагогіки Укр. НДІ педагогіки, одночасно – викл. Харків. пед. ін-ту. 1937 звільнений з роботи за звинуваченням у націоналізмі. 1938–40 – зав. каф. педагогіки, проф. Астрахан. пед. ін-ту (РФ); 1943–68 – проф. каф. педагогіки Харків. пед. ін-ту. Досліджував історію педагогіки в Росії та Україні, зокрема діяльність губерн. шкіл, питання нар. освіти у 1910–20-х рр., пед. спадщину Л. Толстого, О. Герцена, М. Добролюбова, К. Ушинського. Автор праці «Очерки марксистской педагогики» (Х., 1936), розділу в підручнику «История педагогики» (К., 1973), лекцій з історії педагогіки «Русская революционно-демократическая педагогика 40-х гг. ХIX столетия. Педагогические взгляды В. Г. Белинского и А. И. Герцена», «Русская революционно-демократическая педагогика. 60-е гг. ХIX столетия. Педагогические взгляды Н. А. Добролюбова» (обидві – Харків, 1955).

Літ.: Выдающиеся педагоги ВШ Харькова.

І. В. Головньова

Стаття оновлена: 2006