Розмір шрифту

A

Григор’єв Микола Олександрович

ГРИГО́РʼЄВ Микола Олександрович (1888 — 27. 07. 1919, с. Сентове Херсон. губ., нині с. Родниківка Олександрів. р-ну Кіровогр. обл.) — отаман. Брав участь у рос.-япон. війні 1904–05, працював акциз. чиновником у м. Олександрія (нині Кіровогр. обл.). Під час 1-ї світової війни — прапорщик, штабс-капітан рос. армії. У 1917 сформував і очолив укр. ударний полк, який під­порядкував С. Петлюрі. Незадоволений тим, що остан­ній не досить високо оцінив його військ. здібності, взяв участь у геть­ман. пере­вороті, за що П. Скоропадський присвоїв йому зва­н­ня полковника. Однак враховуючи незадоволе­н­ня селян аграр. політикою геть­мана, незабаром від­новив звʼязки з С. Петлюрою і роз­почав організацію пов­станських загонів на Херсонщині. Декілька успішних боїв проти нім. військ. принесли йому славу визволителя і захисника селян. За словами Г., на поч. 1919 він командував 117-ма загонами, що налічували бл. 20 тис. бійців. До його штабу входили ліві есери й боротьбисти, які під­тримували рад. політ. платформу. У лютому 1919 пере­йшов на бік більшовиків. Партизан. загони Г. спочатку були зведені у Задні­пров. рад. бригаду, згодом — у 6-у дивізію 3-ї укр. рад. армії. За взя­т­тя Одеси, Миколаєва, Херсона одним із перших нагороджений орденом Червоного Прапора. Пере­конавшись, що політика більшовиків спрямована проти селян, на поч. травня 1919 під­няв антирад. пов­ста­н­ня. Контролював значну тер. України — Миколаїв, Херсон, Єлисавет­град (нині Кірово­град), Олександрію, Катеринослав (нині Дні­пропетровськ), Кременчук. Центром під­влад. тер. зробив Олександрію, де пере­бував його штаб, який на той час очолював Ю. Тютюн­ник. Тут було ви­дано універсал до народу України із закликом боротися за владу Рад, але без більшовиків, і декілька номерів г. «Червоний партизан». Рад. історіо­графія свого часу наголошувала на організації Г. євр. погромів, про що свідчили очевидці подій. На­прикінці травня регулярні більшов. частини роз­порошили загони отамана, частина з яких пере­йшла до Н. Махна. Однак Г. не вдалося поро­зумітися з Н. Махном щодо веде­н­ня спільних бо­йових дій, оскільки остан­ній запідозрив його у змові з денікінцями. Під час мітингу у с. Сентове Г. був убитий махновцями.

Н. В. Жахалова

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2006
Том ЕСУ:
6
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Людина
Ключове слово:
отаман
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
27124
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
435
сьогодні:
1
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 4
  • середня позиція у результатах пошуку: 9
  • переходи на сторінку: 1
  • частка переходів (для позиції 9):
Бібліографічний опис:

Григор’єв Микола Олександрович / Н. В. Жахалова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2006. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-27124.

Hryhoriev Mykola Oleksandrovych / N. V. Zhakhalova // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2006. – Available at: https://esu.com.ua/article-27124.

Завантажити бібліографічний опис

Божко
Людина  |  Том 3  |  2004
Р. М. Коваль
Гайовий
Людина  |  Том 5  |  2006
Р. М. Коваль
Гладченко
Людина  |  Том 5  |  2006
Р. М. Коваль, М. П. Чабан
ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору