Григор’єв Сергій Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григор’єв Сергій Вікторович

ГРИГО́Р’ЄВ Сергій Вікторович (28. 02. 1896, Харків – 10. 06. 1975, м. Сейнт-Пол, шт. Міннесота, США) – архітектор. Закін. Харків. худож. ін-т (1927). У 1925–34 спроектував і спорудив багатоквартирні житл. будинки у Харкові (вул. М. Чернишевського, № 88; Сумська, № 110 та ін.), Запоріжжі; житл. комплекси у Харкові, Донецьку, Дніпропетровську, Маріуполі Донец. обл.; електростанцію в Сумах тощо. Після землетрусу 1927 брав участь у реконструкції та відбудові будинків відпочинку в Алушті, Ялті (нині АР Крим). 1934–43 – у Києві, де спроектував і спорудив адм. будинок штабу Київ. особливого військ. округу на вул. Банкова, № 11 (1936–39, нині Адміністрація Президента України); автобазу з ремонт. майстернями для уряд. автомашин на вул. Некрасовська, № 5/6; урядові багатоповерхові житл. будинки на вул. Інститутська, № 16, 20/8, вул. Шовковична, № 10, 21–23, вул. Терещенківська, № 5, вул. Обсерваторна, № 23; комплекс на проспекті Перемоги, № 82; житл. комплекс Дніпров. військ. флотилії (усі – 1934–39). В обробці фасадів використовував тинькування «під шубу», декор. елементи неокласицизму та укр. бароко. Проектував перепланування та реконструкцію центру Харкова; брав участь у конкурсах на проект уряд. центру в Києві, будинку наркоматів, сесій. зали ВР тощо. Від 1943 – на еміграції.

Літ.: Малаков Д. Архітектор українських столиць // ДТ. 2006, 3 черв.

С. К. Кілессо, Д. В. Малаков

Стаття оновлена: 2006