Григор’єва Марина Валентинівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григор’єва Марина Валентинівна

ГРИГО́Р’ЄВА Марина Валентинівна (08. 03. 1962, Сімферополь) – живописець. Дочка В. Григор’єва. Чл. НСХУ (1995). Закін. Київ. худож. ін-т (1988; викл. Л. Вітковський, В. Гурін, О. Лопухов). Викл. у Крим. худож. уч-щі (Сімферополь, 1988–95) та Херсон. уч-щі культури (від 1996). Від 1989 бере участь в обл. та всеукр. мист. виставках. Авторка пейзажів, портретів, натюрмортів, сюжет. композицій. У змістов. пейзаж. образах висловлює власне ставлення, передаючи природ. світ звучністю колориту, лірич. самовираженням, декор. піднесеністю. В основі цілісності та змістовності полотен Г. – тонко визначений мотив, лаконічна побудова сюжету, співвідношення композиц. вирішення та кольор. виразності. Заг. кольор. тональність полотен досягається багатством відтінків, фактур. наповненістю, точністю узагальнюючого висновку. Роботи приваблюють свіжістю натур. спостереження, м’якою пластикою, широтою просторових планів, гармонією.

Тв.: «Натюрморт із хризантемами» (1990), «Квіти і фрукти» (1993), «Польові квіти», «Новий світ» (обидва – 1994), «Колючки», «Натюрморт із черепашками», «Кара-Даг» (усі – 1996), «Пантикапей», «Керченські береги» (обидва – 1998), «Морський пейзаж» (2001), «Весняний букет» (2003), «Осінні квіти» (2004), «На Дніпрі», «Гурзуф» (обидва – 2005).

Літ.: Заєць В. Білий танок художниці Марини Григор’євої // КіЖ. 1998, 14 жовт.; Художники Херсонщини: Альбом. Хн., 2002; Людина і природа: Альбом. Хн., 2004.

С. Д. Курбаткіна

Стаття оновлена: 2006