Григорів Микола Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григорів Микола Олександрович

ГРИ́ГОРІВ Микола Олександрович (справж. – Григор’єв; 20. 01. 1924, с. Ставидла, нині Олександрів. р-ну Кіровогр. обл. – 21. 02. 1997, м. Ірпінь Київ. обл.) – прозаїк. Чл. СПУ (1986). Учасник 2-ї світ. війни. Закін. Кіровогр. пед. ін-т (1955). Перші оповідання надрук. у ж. «Дніпро» (1972, № 3). Працював дир. шкіл на Кіровоградщині, Черкащині, у м. Бердянськ (Запоріз. обл.), учителював у Ірпені. Друкувався в ж. «Вітчизна», «Київ». Твори Г. включені до зб. «Оповідання–83» та «Оповідання–85», а спогади «Щедрість» увійшли до книги про Григора Тютюнника «Вічна загадка любові» (1988; усі – Київ). Видав зб. повістей і оповідань «Серпнева тиша» (1973), «Весняний день» (1982), «Степовий байрак» (1988; усі – Київ). Проза Г. безпретензійна, достовірна у відтворенні подій, характерів. Герої його творів сповідують добро, люд. ідеали, любов до рідної землі.

Літ.: Іваничук Р. Шукання теми, героя, образу // Жовтень. 1974. № 5; «Як на війні...» // Панченко В. Віч-на-віч з епохою. К., 1987.

В. А. Бурбела

Стаття оновлена: 2006