Григоров Олексій Вікторович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григоров Олексій Вікторович

ГРИ́ГОРОВ Олексій Вікторович (18. 08. 1965, Київ) – художник-монументаліст. Син Віктора та Наталії, брат Федора, чоловік Лесі Григорових, онук О. Олійника та Н. Волкової. Чл. НСХУ (1995). Закін. Київ. худож. ін-т (1993; майстерня В. Чеканюка). Учасник мист. виставок від 1995. Працює у жанрі іконопису. Брав участь у розписах іконостаса в церкві св. Богородиці Пирогощі («Св. Аарон»; 1997), церкви св. Покрови на Подолі (надвірні ікони «Покрова», «Архістратиг Михаїл»; 1998), дзвіниці Софій. собору (1999), Михайлів. Золотоверхого собору («Янгол», «Св. Пантелеймон», «Св. Трифон», «Св. Трійця»; усі – 2000); монум. панно «Львів» (зал очікування залізнич. вокзалу, 2001), ікони «Ісус Христос» та «Богородиця» для іконостаса Андрія Первозванного в Успен. соборі, розпис купол. частини церкви Різдва Христового («Успіння Пресвятої Богородиці»; усі – 2004, Київ), розпис іконостасів і стін церков Різдва Христового в с. Бобруйки Козелец. р-ну Черніг. обл. (2002, співавт.) та Богородиці Покрови в с. Карабачин Коростишів. р-ну Житомир. обл. (2003, співавт.).

Літ.: Дорофієнко І. П., Орленко М. І. Зберегти для нащадків. К., 2001; Мистецтво України: Альбом. К., 2003.

Т. В. Кара-Васильєва

Стаття оновлена: 2006