Григорович Костянтин Павлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григорович Костянтин Павлович

ГРИГОРО́ВИЧ Костянтин Павлович (18(30). 09. 1886, Миколаїв – 15. 04. 1939, Моск. обл.) – фахівець у галузі металургії. Проф. (1921). Держ. нагороди СРСР. Закін. С.-Петербур. політех. ін-т (1913). Відтоді працював на Путілов. з-ді (С.-Петербург). 1916–18 брав участь у проектуванні та введенні в дію першого у Росії з-ду якіс. сталі «Електросталь» (с-ще Затишшя, нині м. Електросталь Моск. обл.), а також Челябін. (РФ), Зестафон. (Грузія) та Запоріз. з-дів феросплавів і орг-ції вироб-ва дюралюмінію на Кольчугин. з-ді з обробки кольор. металів (РФ). Від 1921 – у Моск. гірн. академії (нині ін-т сталі і сплавів), де заснував каф. електрометалургії. Від 1922 – нач. тресту «Держпромкольормет», від 1931 – тех. дир. тресту «Голспецсталь». Брав участь у розробленні першого 5-річ. плану (1929–32) розвитку нар. госп-ва СРСР. Осн. праці з вироб-ва електросталі та феросплавів. Один із засн. рад. наук. школи електрометалургів. Влітку 1938 висунутий канд. у дійс. чл. АН СРСР. У вересні 1938 заарешт., у квітні 1939 за звинуваченням у приналежності до контррев. терорист. орг-ції засудж. до розстрілу. 1956 реабіліт.

Пр.: Электрометаллургия железа. Москва, 1922. Ч. 1; Производство стали в электрических печах. Москва; Ленинград, 1932; Ферросплавы. Москва, 1935; Электрометаллургия ферросплавов. Москва; Ленинград, 1937.

А. І. Шушківський

Стаття оновлена: 2006