Григорук Євген Максимович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Григорук Євген Максимович

ГРИГОРУ́К Євген Максимович (25. 12. 1898(06. 01. 1899), с. Троянка Поділ. губ., нині Трояни Голованів. р-ну Кіровогр. обл. – 24. 10. 1922, м. Ялта, нині АР Крим) – поет, видавець і перекладач. Закін. Феодосій. учител. ін-т (нині АР Крим, 1920). Брав участь у воєн. діях 1918–20 на боці лівих есерів, згодом – більшовиків. Після поранення працював у «Просокульті» та Наркоматі зовн. справ (Київ). Перші поет. спроби Г. – рос. мовою. Друкуватися почав 1919 в Умані (нині Черкас. обл.), де очолював відділ друку парт. ком-ту; згодом – нач. ред. відділу у Губерн. нар. освіті та політ. упр. Київ. військ. округи. Під час окупації Києва поляками 1920 працював у більшов. підпіллі, нелегально видавав г. «Червона правда». Після відходу поляків – секр. Київ. губкому. Засн. і кер. Київ. філії Держ. вид-ва України (1920–21). Організував вихід серії «Універсальна бібліотека», у якій опубл. переклади: «Війна світів» Г. Веллса, «Жан Кристоф» Р. Роллана; твори Лесі Українки, М. Коцюбинського, І. Франка, В. Винниченка; зб. поезій Т. Шевченка з передмовою Г. 1920 започаткував серію «Історично-революційна бібліотека», до якої увійшли кн.: «Павло Іванович Пестель» М. Павлова-Сільванського, «Джузеппе Ґарібальді» С. Степняка-Кравчинського, «Революційні відозви до українського народу» В. Маяковського, «Туди й назад» Л. Троцького. Г. переклав окремі праці М. Покровського. Працював над перекладом поем «Уот Тайлер» А. Глоби та «Балада Редінґської тюрми» О. Вайльда. 1921 переїхав до Харкова; 1922 – до Москви, працював у Держ. вид-ві РРФСР.

Тв.: Твори. К., 1962.

Літ.: М. Д. (Моисей Дзюбак), Вольфсон М. Б. Григорук на Украине и в Госиздате // Книга и ее работники. Т. 1. Москва; Ленинград, 1926.

М. О. Савка

Стаття оновлена: 2006