Гризодубова Валентина Степанівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гризодубова Валентина Степанівна

ГРИЗОДУ́БОВА Валентина Степанівна (14 (27). 04. 1909, в офіц. рад. історіографії – 31. 01. 1910(13. 01. 1911), Харків – 28. 04. 1993, Москва) – льотчиця. Дочка С. Гризодубова. Перша жінка, удостоєна звання Героя Рад. Союзу (1938), Герой Соц. Праці (1986). Учасниця 2-ї світ. війни. Держ. та бойові нагороди. Навч. у Харків. технол. ін-ті та консерваторії, закін. Харків. школу пілотів цивіл. авіації (1929). У 1930–34 – пілот-інструктор Тульс. аероклубу (РФ), від 1934 – пілот агітац. ескадрильї. У 1937 встановила 5 світ. авіац. рекордів висоти, швидкості й дальності польоту. 24–25 вересня 1938 як ком-р екіпажу разом із П. Осипенко та М. Расковою на літаку ДБ-2 Б (АНТ-37 біс) «Батьківщина» здійснила безпосадк. переліт з Москви на Далекий Схід і встановила світ. жін. рекорд дальності польоту. У 1939–41 – нач. Упр. міжнар. повітр. ліній СРСР. В армії від березня, на фронті від травня 1942 – ком-р 101-го транспорт. авіац. полку (від листопада 1944 – 31-й гвард. авіац. полк дальньої дії). Від травня 1942 до червня 1944 здійснила понад 200 бойових вильотів на бомбардування військ. об’єктів ворога і доставку вантажів партизанам. Від 1946 – заст. нач. з льотної підготовки, 1963–72 – нач. н.-д. льотно-випробувал. центру НДІ-17 (Москва); від 1972 – заст. нач. з льотної підготовки Моск. НДІ приладобудування. Брала активну участь у врятуванні репресованих, зокрема С. Корольова. У Москві встановлено пам’ятник Г., на будинку, де вона жила, – мемор. дошку. 1970 у Харкові у квартирі Гризодубових відкрито музей історії авіації (від 1999 – Мемор. музей-квартира сім’ї Гризодубових). Іменем Г. названо вулицю у Смоленську (РФ), кратер на планеті Венера, харків. аероклуб.

Літ.: Меморіальний музей-квартира сім’ї Гризодубових // Музеї України. 2006. № 1.

В. Є. Власко

Стаття оновлена: 2006