Гримайлів - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гримайлів

ГРИМА́ЙЛІВ – селище міського типу Гусятинського району Тернопільської області. Центр селищ. ради, якій підпорядк. села Буцики та Оленівка. До Г. приєднано села Мазурівка та Підлісся. Знаходиться на р. Гнилка (притока Збруча, бас. Дністра), за 35 км від райцентру. Залізнична станція. Через с-ще проходить автошлях Тернопіль–Кам’янець-Подільський. Пл. 5,1 км2. Насел. 2130 осіб (2001, складає 83,9 % до 1989), переважно українці. Вперше згадується наприкінці 15 ст. як власність шляхтича Грималея, 1600 – у зв’язку з описом мурованого замку, який належав Лудзецьким, 1617 – як королів. поселення, війтом якого був О. Вольський. Г. зазнавав частих нападів кочівників, зокрема двічі 1497 та 1675 майже повністю знищили татари, протягом 1612–34 понад 20 разів грабували. 1634 гримайлів. замок захопила і опустошила поміщиця із с. Калгарівка (нині Гусятин. р-ну) А. Лагодовська. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. На поч. 18 ст. власником Г. став корон. гетьман А. Сенявський, який надав йому 1720 право на самоврядування. Відтоді тут щороку відбувалося 8 ярмарків та щотижневі торги, згодом став центром Гримайлів. ключа, до якого належали 3 села. У 1-й пол. 18 ст. у м-ку працювало 7 цехів ремісників: гончар., бондар., ковал., ткац., кушнір., кравец. та шевський. Належав також Чарторийським, Любомирським, Жевуським, А. Нікоровичу. Після 1-го поділу Польщі 1772 та від 1815 – у складі Австрії (від 1867 – Австро-Угорщина). 1810–15 – у межах кордонів Рос. імперії. За австр. панування Г. став повіт., а згодом – заштат. м-ком Скалат. пов. Реформа 1848 сприяла бурхливому розвитку пром-сті. Наприкінці 19 ст. у Г. вже діяло 8 підпр-в, зокрема паровий млин, пивовар. та спирт. з-ди, цегельня. 1870 споруджено залізницю Тернопіль–Г. У листопаді 1918 у м-ку утверджено владу ЗУНР. Від листопада 1919 – у складі Польщі (з перервою 1920), від 1939 – УРСР. Гримайлівці зазнали польс. та більшов. репресій. 1940–59 – райцентр. Від 6 липня 1941 до 23 березня 1944 – під нім.-фашист. окупацією. До серед. 1950-х діяли загони ОУН–УПА. Від 1956 – смт. Нині в с-щі працюють консерв. з-д, хлібозавод, автотранспортне підпр-во. У Г. – заг.-осв. школа, школа-інтернат, дитсадок, муз. школа; 2 б-ки, Будинок культури; дільнична лікарня. Реліг. громади: УПЦ КП, УГКЦ, християн віри євангельської. Серед пам’яток історії та арх-ри – церква Покрови Пресвятої Богородиці (1806), синагога (19 ст.), руїни замку (19 ст.). Є пам’ятка садово-парк. мист-ва місц. значення – Гримайлів. парк. При Будинку культури функціонує нар. аматор. ансамбль укр. пісні «Галичанка». На околицях досліджено археол. пам’ятки доби бронзи та міді, знайдено римський світильник 1 ст. н. е. Видатні уродженці: фізик-електротехнік, громад. діяч І. Пулюй (його ім’я присвоєно місц. школі; діє кімната-музей), польс. мовознавець, педагог, поетеса М. Ґжендзельська; арх. Б. Бауер; польс. громад. і військовий діяч В. Ґжендзельський. Встановлено пам’ятники Т. Шевченку, І. Пулюю, А. Міцкевичу, воїнам ОУН–УПА. Про Г. згадував у своїй істор.-екон. ст. «Гримайлівський ключ у 1880» І. Франко.

О. В. Гофман

Стаття оновлена: 2006