Гримич Вілль Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гримич Вілль Григорович

ГРИ́МИЧ Вілль Григорович (07. 06. 1925, Москва) – перекладач, літературний критик. Чоловік Галини, батько Марини Гримич. Літ. премія ім. М. Рильського (1993). Чл.-кор. Словен. АН і мист-в (1991). Чл. НСПУ (1966). Ордени Богдана Хмельницького (1999) та «За заслуги» (2001) 3-го ступ. Учасник 2-ї світ. війни. Бойові нагороди. Закін. Київ. ун-т (1953). Працював зав. відділу зарубіж. літ-р «Літературної газети» (1957–60), заст. гол. ред. г. «Молодь України» (1960–62), відп. секр. та заст. відп. ред. ж. «Дніпро» (1962–65), гол. ред. вид-ва «Молодь» (1965–69). Секр. Київ. орг-ції (1991–94) та чл. Президії (від 2005) НСПУ. У перекладі Г. зі слов’ян., тюрк., зх.-європ. мов вийшли проз. й поет. книги, зокрема романи й повісті: з чес. – «Таємниця золотого Будди» Й. Несвадби (1961), «Юпітер з павою» П. Гануша (1963); зі словац. – «Мертві не співають» Р. Яшика (1963; 1975), «Смерть зветься Енгельхен» Л. Мнячка (1966); зі словен. – «Команда “Синьої чайки”» Т. Селішкара (1965), «На сплавах» А. Інголича (1968), «Балада про сурму та хмаринку» Ц. Космача (1983); із хорват. – «Казки з давнини» І. Брлич-Мажуранич (1971); з узбец. – «Халамидник» Г. Гуляма (1972; 1991), «Джура. Далека пустеля: Повісті» У. Умарбекова (1988), «Узбецькі народні казки» (1975; 1985); збірки поезій зі словен. (Ф. Прешерна, 1977; співавт.), естон. (В. Беекмана, 1981; А. Сійга, 1986), узбец. (Хамзи Хакім-заде Ніязі, 1989) мов. Переклав низку драм. творів, поставлених у київ. та обл. театрах, зокрема з франц. – «Вісім жінок» Р. Тома (1980), з італ. – «Моя професія – синьйор з вищого світу» Дж. Скарначчі та Р. Тарабузі (1982), «Привиди» Е. де Філіппо (1993), з нім. – «Візит старої дами» (1983), «Геркулес та Авгієві стайні» (1989) Ф. Дюрренматта, «Войцек» Г. Бюхнера (1992), «Мерлін, або Спустошена країна» Т. Дорста (1996), із серб. – «ТЮЕЖ» («Товариство югославських емансипованих жінок») Б. Нушича (1985), з англ. – «Еквус» П. Шеффера (1991), з іспан. – «Кара без помсти» Лопе де Веґи (1998) та ін. Виступає зі статтями, есе про взаємини укр. літ-ри з літ-рами Зх. і Сх., із шевченкознав. розвідками («За Кобзаревою луною», «Від покоління до покоління») тощо. Автор низки статей в ЕСУ. Усі переклади, літ. розвідки Г. опубл. в Києві.

К. П. Волинський

Стаття оновлена: 2006