Гриненко Галина Олександрівна

ГРИНЕ́НКО Галина Олександрівна (10. 01. 1925, м. Канів Київ. губ., нині Черкас. обл. — 14. 12. 2013, Київ) — письмен­ниця і пере­кладачка. Член НСПУ (1963). Літ. премія ім. Лесі Українки (2005). Закін. Моск. екон. ін­ститут (1947). Працювала економістом у Брянську (РФ, 1947–49) і Києві (1949–53). Друкується від 1936. Авторка поет. зб. «Червона гвоздика» (1970), «Сонячні грона» (1975), «Зерно» (1980), «Пижмо» (1991; усі — Київ), «Причастя» (Чк., 1997), «Три троянди» (2000), «Життя і строфи: Ви­бране» (2002; обидві — Київ). У лірич. збірках Г. звучать мотиви коха­н­ня, материнства, утверджується незборимість вічних істин — віри, любові, добра, святості. Для дітей написала зб. віршів «Золотий дощик» (1958), «Чарівна квітка» (1977); зб. оповідань «Нова квартира» (1962), «Подорож у тундру» (1967), «Зу­стріч біля вогнища» (1986); казку «Неслухняний» (1965; усі — Київ) та кн. «Коли нам радісно буває» (Чк., 1994), «Катрусина образа» (1997), «Хто, де спить?» (2002), «Лесиків секрет» (2004; усі — Київ); разом із композитором Ю. Рожавською — пʼєси «Зимова казка» (К., 1973; інсценізовано на аматор. сценах України), «Як Ведмедик став спортс­меном, або Ведмедик-фізкультурник» (К., 1988; у Золотому фонді дит. пере­дач Нац. радіокомпанії України). Окремі вірші для дітей поклали на музику композитори Л. Левітова, П. Шутова, Ю. Рожавська. У доробку — пере­клади з рос. (поезії Л. Татьяничевої, О. Фокіної, В. Федорова), ідиш (вірші М. Могилевича, П. Киричанського), чукот. (повість «Чарівна рукавичка» Ю. Ритхеу, К., 1974) мов.

Завантажити статтю