Гринник Олена Іванівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гринник Олена Іванівна

ГРИ́ННИК Олена Іванівна (25. 07. 1943, с. Розсохувата Іллінец. р-ну Вінн. обл.) – поетеса і громадсько-культурна діячка. Закін. Київ. ін-т культури (1969). Мешкала у Вінниці; від 1990 – у Севастополі, де працювала в Упр. вихов. роботи Військ.-мор. сил України; від 1996 – в Укр. культурно-інформ. центрі, при якому створила укр. б-ку; від 1999 вчителює. Разом із Севастоп. орг-цією т-ва «Просвіта» започаткувала міський шевченків. конкурс декламаторів, 1998 – першу радіопрограму для дітей укр. мовою «Ластів’ятко». Заснувала відділ. Всеукр. жін. т-ва ім. О. Теліги. Пише вірші (переважно зразки громадян. лірики), пісні, гуморески. Авторка зб. «Моя Україна – любов і тривога», «Три журавлики» (обидві – 2003), «Дух Свободи» (2005; усі – Севастополь). Для її поезії характерні щирість, героїко-романт. піднесеність, вольові інтонації, публіцист. струмінь. Низку влас. віршів Г. поклала на музику.

Літ.: Таке буває раз в століття // Шлях перемоги. 2005, 28 груд.

Б. В. Хоменко

Стаття оновлена: 2006