Крамаренко Лев Юрійович
КРАМАРЕ́НКО Лев Юрійович (01(13). 01. 1888, м. Умань Київ. губ., нині Черкас. обл. — 05. 03. 1942, м. Самарканд, Узбекистан) — живописець, педагог. Чоловік І. Жданко. Навч. у С.-Петербур. АМ (1906–08; майстерня Д. Кардовського), Академії Рансона (Париж, 1911; викл. П. Боннар, М. Дені). Вивчав мистецтво в Італії, Туреччині, Греції. Від 1918 — в Україні. Директор Глин. худож.-керам. школи (Ромен. пов. Полтав. губ., нині Сум. обл.), кер. Межигір. мист.-керам. технікуму (нині Київ. обл.). Від 1923 — у Київ. худож. інституті: ректор, кер. майстерні монум. живопису; 1931–32 — керівник майстерні монум. живопису Харків. худож. інституту. Відтоді — у Москві. 1935–41 — проф. Інституту підвищення кваліфікації художників. З А. Тараном 1927 створив Обʼєдн. сучас. митців України з орієнтацією на авангардне зх. мистецтво. Основні галузі — монум. і станк. живопис. Автор фресок та розписів у Києві, Москві, Маріуполі (нині Донец. обл.). У реаліст. стилі писав олійні пейзажі, портрети, натюрморти. Оформив у Києві дит. містечко ім. В. Леніна (1924) та рос. драм. театр ім. Лесі Українки (1936–37). Учасник худож. виставок від 1913. Персон. — посмертні у Москві (1960), Києві (1963). Окремі роботи зберігаються у Харків., Дніпроп. ХМ, ДТГ (Москва). Серед учнів — І. Беклемішева, П. Іванченко, О. Кулик, Ф. Кумпан, В. Лимаренко, Д. Шавикін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Парк відпочинку» (1921), «Робітниця» (1927), «Натюрморт із самоваром» (1929), «Робітниче селище у Горлівці» (1933), «Заводське селище. Донбас» (1937), «Бурхливе море», «Дерева біля яру» (обидва — 1938), «Сріблясті далі. Самарканд» (1942).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
