Крамаренко Лев Юрійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Крамаренко Лев Юрійович

КРАМАРЕ́НКО Лев Юрійович (01(13). 01. 1888, м. Умань Київ. губ., нині Черкас. обл. – 05. 03. 1942, м. Самарканд, Узбекистан) – живописець, педагог. Чоловік І. Ждан­ко. Навч. у С.-Петербур. АМ (1906–08; майстерня Д. Кардовського), Академії Рансона (Париж, 1911; викл. П. Боннар, М. Дені). Вивчав мист-во в Італії, Туреччині, Греції. Від 1918 – в Україні. Дир. Глин. худож.-керам. школи (Ромен. пов. Полтав. губ., нині Сум. обл.), кер. Межигір. мист.-керам. технікуму (нині Київ. обл.). Від 1923 – у Київ. худож. ін-ті: ректор, кер. майстерні монум. живопису; 1931–32 – кер. майстерні монум. живопису Харків. худож. ін-ту. Відтоді – у Москві. 1935–41 – проф. Ін-ту підвищен­ня кваліфікації художників. З А. Тараном 1927 створив Об’єдн. сучас. митців України з орієнтацією на авангардне зх. мист-во. Осн. галузі – монум. і станк. жи­вопис. Автор фресок та розписів у Києві, Москві, Маріуполі (нині Донец. обл.). У реаліст. сти­лі писав олійні пейзажі, портрети, натюрморти. Оформив у Киє­ві дит. м-ко ім. В. Леніна (1924) та рос. драм. театр ім. Лесі Украї­нки (1936–37). Учасник худож. виставок від 1913. Персон. – по­­смертні у Москві (1960), Києві (1963). Окремі роботи зберігаються у Харків., Дніпроп. ХМ, ДТГ (Москва). Серед учнів – І. Беклемішева, П. Іванченко, О. Кулик, Ф. Кумпан, В. Лимаренко, Д. Шавикін.

Тв.: живопис – «Парк відпочинку» (1921), «Робітниця» (1927), «Натюрморт із самоваром» (1929), «Робітниче селище у Горлівці» (1933), «Заводське селище. Донбас» (1937), «Бурхливе море», «Дерева біля яру» (обидва – 1938), «Сріблясті далі. Самарканд» (1942).

Літ.: Выставка произведений Льва Юрьевича Крамаренко: Каталог. Мос­ква, 1960; Виставка творів Льва Юрі­йо­вича Крамаренка: Каталог. К., 1963; Лог­винська Л., Малашенко О. Лев Кра­ма­ренко. К., 1975; Блюміна І. Класик мо­ну­менталістики // КіЖ. 1998, 28 квіт.; Спо­гади Петра Іванченка про Льва Кра­ма­ренка // ОМ. 2013. № 2.

І. І. Чуліпа

Статтю оновлено: 2014