КРАМАРЕ́НКО Лев Юрі­йович (01(13). 01. 1888, м. Умань Київ. губ., нині Черкас. обл. — 05. 03. 1942, м. Самарканд, Узбеки­стан) — живописець, педагог. Чоловік І. Ждан­ко. Навч. у С.-Петербур. АМ (1906–08; майстерня Д. Кардовського), Академії Рансона (Париж, 1911; викл. П. Бон­нар, М. Дені). Ви­вчав мистецтво в Італії, Туреч­чині, Греції. Від 1918 — в Україні. Директор Глин. худож.-керам. школи (Ромен. пов. Полтав. губ., нині Сум. обл.), кер. Межигір. мист.-керам. технікуму (нині Київ. обл.). Від 1923 — у Київ. худож. ін­ституті: ректор, кер. майстерні монум. живопису; 1931–32 — керівник майстерні монум. живопису Харків. худож. ін­ституту. Від­тоді — у Москві. 1935–41 — проф. Ін­ституту під­вищен­ня кваліфікації художників. З А. Тараном 1927 створив Обʼ­єдн. сучас. митців України з орієнтацією на авангардне зх. мистецтво. Основні галузі — монум. і станк. жи­вопис. Автор фресок та роз­писів у Києві, Москві, Маріуполі (нині Донец. обл.). У реаліст. сти­лі писав олійні пейзажі, порт­рети, натюрморти. Оформив у Киє­ві дит. містечко ім. В. Леніна (1924) та рос. драм. театр ім. Лесі Украї­нки (1936–37). Учасник худож. ви­ставок від 1913. Персон. — по­­смертні у Москві (1960), Києві (1963). Окремі роботи зберігаються у Харків., Дні­проп. ХМ, ДТГ (Москва). Серед учнів — І. Беклемішева, П. Іванченко, О. Кулик, Ф. Кумпан, В. Лимаренко, Д. Шавикін.