Гринчишин Дмитро Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гринчишин Дмитро Григорович

ГРИНЧИ́ШИН Дмитро Григорович (16. 10. 1927, с. Потік, нині Рогатин. р-ну Івано-Фр. обл.) – мовознавець. Канд. філол. н. (1962). Дійс. чл. НТШ (1992). Закін. Львів. ун-т (1953). Від 1956 – викл. Рівнен. пед. ін-ту; від 1958 – в Ін-ті сусп. наук АН УРСР (Львів): 1971–87 – зав. відділу мовознавства, від 1987 – пров. н. с.; від 1991 – у Львів. ун-ті: доц. каф. заг. мовознавства (до 1996) та укр. мови (1996– 2005). Наук. дослідж.: істор. та сучасна лексикографія, лексикологія, діалектологія, словотвір, культура укр. мови. Автор монографії «Явище субстантивації в українській мові (субстантивація прикметників)» (1965), співавтор «Словника староукраїнської мови XIV–XV ст.» (т. 1–2; 1977–78; премія ім. І. Франка АН УРСР, 1981), «Короткого тлумачного словника української мови» (1978; 1988), «Словника паронімів української мови» (1986), «Словника труднощів української мови» (1989; усі – Київ), «Словника-довідника з культури української мови» (Л., 1996). Співавтор та відп. редактор «Словника української мови XVI – першої половини XVII ст.» (Л., 1994– 2006, вип. 1–13).

Літ.: Дмитро Гринчишин: Бібліогр. покажч. Л., 1998.

Н. В. Хобзей

Стаття оновлена: 2006