Гринь Леонтій Іванович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Гринь Леонтій Іванович

ГРИНЬ Леонтій Іванович (26. 06. 1907, станиця Канівська, нині Краснодар. краю, РФ – 04. 11. 1984, там само) – педагог, громадський діяч. Учасник укр. відродження на Кубані у 1920–30-х рр. Закін. Краснодар. пед. ін-т (1930), де почав навч. в аспірантурі, продовжив його у Харкові, Києві. 1933 через хворобу дружини повернувся до станиці Канівська. Брав участь у створенні підручників для укр. шкіл Пн. Кавказу на базі Пн.-Кавказ. укр. НДІ: «Українська література» для 5-го і 6-го років навч. (обидва – Ростов-на-Дону, 1932). Чл. укр. секції Краснодар. асоц. пролетар. письменників. Заарешт. 1935 за звинуваченням у націоналізмі, невдоволенні згортанням українізації на Кубані, розповсюдженні ідеологічно не витриманої літ-ри, наклепах на держ. лад. Засудж. до 4-х р. таборів і 2-х р. позбавлення прав. Покарання відбував у таборах Дальбуду (нині Магадан. обл., РФ). Після звільнення 1940 працював на копальнях Колими (РФ). Від 1947 – у рідній станиці. Реабіліт. 1961. В останні роки життя писав автобіогр. повість «Гомон кубанских степей» (незакінч.). У ж. «Кубань: проблемы культуры и информатизации» (1996, № 3) родиною Г. опубліковано ст. «Автобиография. Казачья молодежная улица» та «Из семейных воспоминаний».

В. К. Чумаченко

Стаття оновлена: 2006