Води поверхневі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Води поверхневі

ВО́ДИ ПОВЕРХНЕ́ВІ – води суходолу, які постійно або тимчасово перебувають на земній поверхні у формі різних водних об’єктів, у рідкому (водотоки, водойми) чи твердому (льодовики, сніговий покрив) станах. В Україні представлені усіма видами, крім льодовиків. Характеристиками В. п. є поверхн. стік, обсяг води в озерах, болотах, водосховищах, ставках та лиманах. Найбільше значення мають річк. води. Річк. мережа України належить до басейнів Чорного та Азов. морів, і лише 2 % – до басейну Балтій. моря. Вона складається з річк. систем Дунаю, Дністра, Зх. Бугу, Дніпра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця й річок чорномор. та азов. узбереж. Заг. напрям течії великих річок – з Пн. на Пд. або близький до нього. Напрями течій малих річок залежать від місц. умов. Розвиток річк. мережі України, її густота визначаються клімат. умовами, характером рельєфу, геол. будовою та висотою над р. м. Найгустіша річк. мережа (до 2–2,5 км/км2) – у Карпатах, на Донец. кряжі (до 0,5 км/км2), найменш густа (близька до нуля) – на Пд., між Дніпром і Молочною, на яйлах в Криму та ін. Мало розвинута річк. мережа у пониззі Десни, верхів’ях Остра, Трубежа, Супою.

За характером місц. умов в Україні виділяють 3 осн. типи річок: рівнинні, річки Поліс. низовини та гірські. Найбільш поширені рівнинні річки. Гол. джерелом живлення річок України є атмосферні опади (377 км3, або 625 мм). Більшість їх випаровується та інфільтрується і лише частина (52,4 км3) збігає у вигляді річк. стоку. У живленні рівнин. річок осн. частина – 50–80 % (менше – на Пн., більше – на Пд.) – припадає на талі снігові води, у живленні гір. річок – на дощові. Підземне живлення річок більшої частини тер. України становить 10–20 % і лише для окремих р-нів – до 50 %. Водний режим більшості річок України характеризують чітко виявлена весняна повінь, викликана таненням снігу. Під час повені проходить до 50–80 % річного стоку, а на малих річках пд. частини країни, що не дренують водонос. горизонтів, – до 100 %. На Дністрі та річках Карпат і Пд. узбережжя Криму чергування паводків спостерігається протягом усього року. Тривалість весняної повені на малих річках – 10–15 днів, на середніх – 1–1,5 місяці. Меженний період характеризується незнач. коливаннями рівнів і витрат води. Збільшення рівнів зумовлене зливами й обложними дощами. Річки починають замерзати наприкінці листопада. На річках пн. частини України льодостав утворюється на поч. грудня, пд.-зх. частини – наприкінці грудня. У нестійкі зими під час відлиг річки скресають. Льодостав триває пересічно 2–3,5 місяці; у суворі зими – до 4-х місяців.

Україна багата на озера і штучні водойми – ставки та водосховища (якщо об’єм води в штуч. водоймі до 1 млн м3, то це – ставок; якщо більше, то водосховище; поділ умовний). На тер. України налічується бл. 20 тис. озер, зокрема понад 7 тис. з пл. понад 0,1 км2 і 43 – з пл. від 10 км2 і більше; 27 лиманів пл. понад 0,1 км2. Найбільші озера – Сасик (210 км2), Молочне (Молочний лиман, 170 км2), Ялпуг (149 км2), найглибші – Сомине (56,9 м), Світязь (58,4 м). Незважаючи на значну кількість озер і лиманів, їхні водні ресурси не можуть бути важливим джерелом водопостачання у зв’язку з тим, що більшість прісних озер і лиманів невеликі, а їхній рівневий режим нестійкий. Крім того, значна частина об’єму природ. водойм представлена солоними і солонуватими водами.

За умов значної нерівномірності розподілу річк. стоку в часі і просторі з метою його регулювання створ. дніпров. каскад з 6-ти великих водосховищ із заг. пл. водного дзеркала бл. 6887 км2, сумарним об’ємом – 43,7 км3, корисним – 18,54 км3. Побудовано велике водосховище і на Дністрі (пл. водного дзеркала – 142 км2, повний об’єм – 3 км3, корисний – 2 км3). Крім них, в Україні є 1153 малі водосховища об’ємом 1 млн м3 і більше. При заповненні їх до відмітки нормал. підпертого рівня сумарна пл. водного дзеркала становить 2840 км2, заг. об’єм – 8,50 км3, корисний – 5,96 км3. Є також майже 28 тис. ставків. До В. п. можна також віднести і болота, які в Україні займають понад 0,6 млн га. Крім того, є ще понад 3,5 млн га заболочених та перезволожених земель. Болота, заболочені і перезволожені землі в окремих регіонах України є важливим елементом природ. середовища. Заболоченість України зменшується (на рівнинній тер.) з Пн. на Пд. та з Зх. на Сх. Це зумовлено тим, що в цьому ж напрямку зменшується кількість опадів і збільшується кількість тепла.

А. В. Яцик

Стаття оновлена: 2006