Води поверхневі

Визначення і загальна характеристика

ВО́ДИ ПОВЕРХ­НЕ́ВІ — води суходолу, які по­стійно або тимчасово пере­бувають на земній поверх­ні у формі різних водних обʼєктів, у рідкому (водотоки, водо­йми) чи твердому (льодовики, сніговий покрив) станах. В Україні пред­ставлені усіма видами, крім льодовиків. Характеристиками В. п. є поверхн. стік, обсяг води в озерах, болотах, водо­сховищах, ставках та лиманах. Найбільше значе­н­ня мають річк. води. Річк. мережа України належить до басейнів Чорного та Азов. морів, і лише 2 % — до басейну Балтій. моря. Вона складається з річк. систем Дунаю, Дністра, Зх. Бугу, Дні­пра, Пд. Бугу, Сіверського Дінця й річок чорномор. та азов. узбереж. Заг. напрям течії великих річок — з Пн. на Пд. або близький до нього. Напрями течій малих річок залежать від місц. умов. Роз­виток річк. мережі України, її густота ви­значаються клімат. умовами, характером рельєфу, геол. будовою та висотою над р. м. Найгустіша річк. мережа (до 2–2,5 км/км²) — у Карпатах, на Донец. кряжі (до 0,5 км/км²), найменш густа (близька до нуля) — на Пд., між Дні­пром і Молочною, на яйлах в Криму та ін. Мало роз­винута річк. мережа у пониз­зі Десни, верхівʼях Остра, Трубежа, Супою.

За характером місц. умов в Україні виділяють 3 осн. типи річок: рівнин­ні, річки Поліс. низовини та гірські. Найбільш поширені рівнин­ні річки. Гол. джерелом живле­н­ня річок України є атмо­сферні опади (377 км³, або 625 мм). Більшість їх випаровується та інфільтрується і лише частина (52,4 км³) збігає у ви­гляді річк. стоку. У живлен­ні рівнин. річок осн. частина — 50–80 % (менше — на Пн., більше — на Пд.) — припадає на талі снігові води, у живлен­ні гір. річок — на дощові. Під­земне живле­н­ня річок більшої частини тер. України становить 10–20 % і лише для окремих р-нів — до 50 %. Водний режим більшості річок України характеризують чітко виявлена весняна повінь, викликана тане­н­ням снігу. Під час повені проходить до 50–80 % річного стоку, а на малих річках пд. частини країни, що не дренують водонос. горизонтів, — до 100 %. На Дністрі та річках Карпат і Пд. узбереж­жя Криму чергува­н­ня паводків спо­стерігається протягом усього року. Тривалість весняної повені на малих річках — 10–15 днів, на середніх — 1–1,5 місяці. Межен­ний період характеризується не­знач. колива­н­нями рівнів і витрат води. Збільше­н­ня рівнів зумовлене зливами й обложними дощами. Річки починають замерзати на­прикінці листопада. На річках пн. частини України льодо­став утворюється на поч. грудня, пд.-зх. частини — на­прикінці грудня. У не­стійкі зими під час від­лиг річки скресають. Льодо­став триває пере­січно 2–3,5 місяці; у суворі зими — до 4-х місяців.

Україна багата на озера і штучні водо­йми — ставки та водо­сховища (якщо обʼєм води в штуч. водо­ймі до 1 млн м³, то це — ставок; якщо більше, то водо­сховище; поділ умовний). На території України налічується бл. 20 тис. озер, зокрема понад 7 тис. з пл. понад 0,1 км² і 43 — з пл. від 10 км² і більше; 27 лиманів пл. понад 0,1 км². Найбільші озера — Сасик (210 км²), Молочне (Молочний лиман, 170 км²), Ялпуг (149 км²), най­глибші — Сомине (56,9 м), Світязь (58,4 м). Не­зважаючи на значну кількість озер і лиманів, їхні водні ресурси не можуть бути важливим джерелом водопо­стача­н­ня у звʼязку з тим, що більшість прісних озер і лиманів невеликі, а їхній рівневий режим не­стійкий. Крім того, значна частина обʼєму природ. водойм пред­ставлена солоними і солонуватими водами.

За умов значної нерівномірності роз­поділу річк. стоку в часі і просторі з метою його регулюва­н­ня створ. дні­пров. каскад з 6-ти великих водо­сховищ із заг. пл. водного дзеркала бл. 6887 км², сумарним обʼємом — 43,7 км³, корисним — 18,54 км³. Побудовано велике водо­сховище і на Дністрі (пл. водного дзеркала — 142 км², повний обʼєм — 3 км³, корисний — 2 км³). Крім них, в Україні є 1153 малі водо­сховища обʼємом 1 млн м³ і більше. При заповнен­ні їх до від­мітки нормал. під­пертого рівня сумарна пл. водного дзеркала становить 2840 км², заг. обʼєм — 8,50 км³, корисний — 5,96 км³. Є також майже 28 тис. ставків. До В. п. можна також від­нести і болота, які в Україні за­ймають понад 0,6 млн га. Крім того, є ще понад 3,5 млн га заболочених та пере­зволожених земель. Болота, заболочені і пере­зволожені землі в окремих регіонах України є важливим елементом природ. середовища. Заболоченість України зменшується (на рівнин­ній тер.) з Пн. на Пд. та з Зх. на Сх. Це зумовлено тим, що в цьому ж напрямку зменшується кількість опадів і збільшується кількість тепла.

А. В. Яцик

Завантажити статтю