Водозбір - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Водозбір

ВОДОЗБІ́Р – територія, з якої надходить поверхневий чи підземний стік до річок, озер чи інших водотоків і водойм. Ін. назва – водозабірний басейн. Розрізняють В. поверхневі і підземні. В Україні найбільші площі В. мають річки Дніпро (286 тис. км2), Дністер (72,1 тис. км2), Південний Буг (67,3 тис. км2) та Сіверський Донець (54,9 тис. км2). В. характеризують гідрограф. (морфометр.) показники: розміри (довжина, ширина, площа), пересіч. нахил, висота над р. м., а також геогр. розташування, клімат. Значний вплив на умови формування, характер стоку має будова поверхні В. (рельєф, геол. структура, ґрунти, наявність озер та боліт, рослинність), його лісистість. Збільшення лісистості В. посилює водоохоронну роль лісу, сприяє зменшенню повеней. У межах В. формують рац. співвідношення лісових, польових, лучних, водних угідь, що забезпечує рівновагу між продуктивністю та екол. оптимальністю ландшафтів. Відомості про В. використовують у проектуванні та впровадженні ґрунтоводоохорон. заходів.

І. В. Соловій

Стаття оновлена: 2006