Водяний Яків Михайлович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Водяний Яків Михайлович

ВОДЯНИ́Й Яків Михайлович (20. 10. 1886, м. Сміла, нині Черкас. обл. – 10. 05. 1940, Київ) – отаман. Чл. УПСР (1905). Очолював бойові дружини есерів. У 1907 був заарешт. й висланий (після півріч. ув’язнення у Лук’янів. в’язниці Києва) на 3 р. у Нарим. край (Росія), звідки згодом втік до Львова. Восени 1908 повернувся до Києва, де був удруге заарешт. і повторно висланий до Нарим. краю. Знову втікає: спочатку до Японії, згодом – до Австралії. Після Лютн. революції повернувся в Україну: на поч. жовтня 1917 – смілян. полковник Вільного козацтва; у січні–березні 1918 брав участь у боях проти більшов. військ; 1921 керував одним із зброй. загонів у р-ні Холодного Яру. У травні 1922 нелегал. перейшов кордон із Польщею. Працював у відділі розвідки УНР. У 1927–30 активно проводив підпіл. діяльність в Україні. 27 вересня 1939 заарешт., розстріляний.

Літ.: Коваль Р. Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії. К., 1998.

ДА: Центр. держ. архів вищих органів влади і упр. України. Ф. 5235, оп. 1, спр. 361.

Р. М. Коваль

Стаття оновлена: 2006