Воєдило Лев Леонідович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воєдило Лев Леонідович

ВОЄДИ́ЛО Лев Леонідович (18. 02. 1962, с. Бихольцохівка Ріпкин. р-ну Черніг. обл.) – живописець. Чл. НСХУ (1989). Закін. Київ. худож. ін-т (1987; майстерня В. Забашти, О. Лопухова). Учителював. Від 2000 – ст. викл. каф. дизайну Ун-ту розвитку людини «Україна» (м. Бровари Київ. обл.). Працює у жанрах пейзажу, натюрморту та станк. картини. У творчості орієнтується на світоглядні й етичні традиції сучас. села. Роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка, Музеї гетьманства (обидва – у Києві), Музеї кобзарства (м. Переяслав-Хмельницький Київ. обл.).

Тв.: серія «Гомери України»: «Доля» (1990), «Коднянське лихо», «Реквієм» (обидва – 1991), портрети кобзарів – Г. Кожушка, І. Кучугури-Кучеренка, О. Вересая, Г. Гончаренка (всі – 1989), Ф. Холодного, Т. Пархоменка, Г. Любистка, І. Мазепи (всі – 1990), Т. Білоградського (1991); «Золота доба», «Похорон богів», «Молитва» (усі – 1995); «Самотність» (1988), «Все йде, все минає» (1989), «Ноктюрн» (1994), «Пастораль» (1996), «Сивий смуток», «З полону літ. Портрет Г. Гулевичівни», «Чудо архангела Михаїла» (усі – 1997), «Вечірня розмова з матір’ю», «Надвечір’я» (обидва – 2000).

Літ.: Авраменко О. Левко Воєдило. Гомери України: Каталог. К., 1992.

М. Г. Лабінський

Стаття оновлена: 2006