Воєнний конфлікт

ВОЄ́Н­НИЙ КОНФЛІ́КТ — форма роз­вʼяза­н­ня гострих суперечностей між державами, народами, соціальними групами або іншими субʼєктами політики з дво­сторон­нім викори­ста­н­ням воєн­ної сили. У широкому ро­зумін­ні, прийнятому в між­народному праві, В. к. охоплює всі форми збройного протиборства між субʼєктами політики — від прикордон­них зі­ткнень до світових воєн (див. Війна). З точки зору національних інтересів В. к. може набувати форму агресії (за­стосува­н­ня збройної сили однієї держави проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави) чи збройного конфлікту (коли агресора ви­значити неможливо).

За характером політичної мети В. к. поділяють на 3 типи:

1. війна за домінува­н­ня (гегемонію). Політичною метою такого конфлікту може бути встановле­н­ня або від­новле­н­ня політичного, ідеологічного, економічного, етноконфесійного, воєн­ного домінува­н­ня на глобальному, регіональному чи локальному рівнях;
2. війна за території. Її політичною метою може бути захопле­н­ня додаткових (спірних) або визволе­н­ня окупованих територій; 
3. змішаний тип. Політичною метою такого конфлікту може бути як захопле­н­ня територій, так і роз­шире­н­ня сфер домінува­н­ня. З дедалі більшим оснаще­н­ням військ (сил) високоточною зброєю ймовірність конфліктів 1-го типу значно під­вищується, свідче­н­ням чого є події 90-х рр. 20 ст. — поч. 21 ст. у Перській затоці та колишній Югославії.

За способом досягне­н­ня стратегічної мети виділяють В. к. 3-х під­типів: 

1. стратегічна мета досягається за­стосува­н­ням угруповань військ (сил) стратегічного мас­штабу (1-а та 2-а світові війни); 
2. стратегічна мета досягається за­стосува­н­ням оперативних угруповань військ (радянсько-японський конфлікт 1939 на р. Халхін-Голл); 
3. стратегічна мета досягається за­стосува­н­ням тактичних угруповань військ (події на острові Даманський). 

Характеристика В. к. здійснюється на під­ставі сукупності найбільш істотних показників, що ви­значають їх природу — правових, культурних, соціально-політичних, стратегічних та якісних. Із правової точки зору В. к. можуть бути справедливими, або конвенційними (не суперечать між­народному праву), і не­справедливими, або неконвенційними (суперечать між­народному праву); щодо взаємодії різних культур — внутрішньоцивілізаційні та між­цивілізаційні; за соціально-політичними показниками — між­коаліційні, між­державні, у ви­гляді збройного втруча­н­ня (воєн­на інтервенція, між­народний терор, глобальне партизанство) чи громадянські війни (захист кон­ституційного ладу, громадянський терор, партизанство). За­стосува­н­ня миротворчих сил може від­буватися у формі від­новле­н­ня, під­трима­н­ня чи примуше­н­ня до миру та гуманітарної інтервенції.

Сукупність стратегічних показників уможливлює характеризувати В. к. за мас­штабом (роз­махом, тривалістю в часі, місцем виникне­н­ня, характером фізичного середовища), напруже­н­ням, засобами збройної боротьби та способами їх за­стосува­н­ня. За мас­штабом В. к. можуть бути світовими, регіональними і локальними, бути у формі прикордон­ного зі­ткне­н­ня, збройного інциденту чи воєн­ної акції, що за тривалістю у часі бувають затяжні й швидкоплин­ні, за місцем виникне­н­ня — внутрішньо-державні, прикордон­ні або від­далені від держави, за характером фізичного середовища — повітряно-космічні, наземні, морські чи змішані. За напруженістю (динамічністю пере­бігу) — високої, середньої, низької інтенсивності або незавершені (так звані тліючі). За засобами збройної боротьби — на конфлікти 1-го (холодна зброя), 2-го (гладкоствольна зброя), 3-го (нарізна зброя), 4-го (моторизована зброя), 5-го (ядерна зброя), 6-го (високотехнолічна зброя), 7-го (про­гнозовано-біо­технологічна зброя) поколінь. За способами за­стосува­н­ня засобів збройної боротьби В. к. можуть бути з масованим або обмеженим їх за­стосува­н­ням. При цьому засоби інформаційного і психологічного протиборства можуть за­стосовуватися паралельно або послідовно з іншими засобами ураже­н­ня.

Від­повід­но до якісних показників В. к. роз­різняють за ступенем під­тримки світовою спільнотою (без­умовна, часткова, несхвале­н­ня, осудже­н­ня); характером участі (пряма і опосередкована); якістю військових формувань сторін (регулярні, ір­регулярні, партизанські, ополченські, змішані); рівнем соціально-економічного роз­витку держав (між роз­виненими, країнами, що роз­виваються, країнами різного рівня роз­витку, державами федерації, що роз­палася).

Завантажити статтю