Воєнно-економічна стратегія - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Воєнно-економічна стратегія

ВОЄ́ННО-ЕКОНОМІ́ЧНА СТРАТЕ́ГІЯ – система наукових знань про характер економічного забезпечення сучасних воєн, шляхи їх уникнення воєнно-економічними засобами, економічну підготовку держави до можливої війни та форми економічного забезпечення воєнних дій стратегічного масштабу. В.-е. с. є однією із складових воєнної стратегії. Вона ґрунтується на даних воєнно-екон. аналізу, враховує воєнне споживання і визначає зміст воєнно-екон. політики. Воєнно-екон. аналіз проводять з метою виявлення закономірностей та тенденцій екон. процесів і госп. діяльності на всіх рівнях воєн. сфери. Його гол. завдання – наук. обґрунтування рішень і дій у галузі економіки, що оптимально забезпечують високу боєздатність ЗС й обороноздатність держави. Аналіз може застосовуватись при фінанс. прогнозуванні розвитку воєн. сфери держави; забезпеченні наступал. дій ЗС під час війни та їх розбудові у мир. час (що є актуал. для України); орг-ції територіал. оборони; вивченні інфраструктури воєн. сфери ін. держав тощо. Його враховують також при розробці нових видів озброєння. Воєнне споживання (ВС) – використання сусп. продукту в оборон. інтересах, що включає: озброєння, військ. техніку і матеріали, особисте споживання військовослужбовців (обмундирування, спорядження, продовольство тощо), а також робітників, службовців та вчених, зайнятих у воєн. сфері. Обсяги, структура і спрямованість ВС залежать від сусп. формації, НТП, розвитку стратегії, оператив. мист-ва й тактики, стану економіки держави. Зростання обсягів ВС призводить до зростання витрат на війну, зокрема лише у 1-й пол. 20 ст. ці витрати у всьому світі перевищили 4 трлн дол. США. Під час 1-ї світ. війни ВС у вартіс. формі досягло 300 млрд дол. США, під час 2-ї – 3300 млрд дол. США. У 19 ст. на воєнні цілі витрачалося 8–14 % нац. доходу воюючих держав, у роки 1-ї світ. війни – 15,5–37 %, 2-ї – 43,4–67,8 %. Тенденція до росту ВС спостерігається і нині. Для забезпечення зростаючих воєн. потреб в умовах війни здійснюється переведення економіки на режим воєн. часу та залучення її галузей для оборон. потреб. З початком війни відбувається інтенсивне використання оборон. продукції без достатнього її відтворення. Коли ВС повністю поглинає оборонне вироб-во і частину раніше нагромадженого нац. багатства, виникає загроза екон. краху, визначення меж якого знач. мірою залежить від масштабів екон. могутності держави. В.-е. с. визначає зміст воєнно-екон. політики, яка полягає у визначенні та вирішенні ключових проблем створення воєнно-екон. потенціалу держави (розроблення, виготовлення, експлуатації у мир. час і бойового використання у ході війни, утилізації озброєння, військ. техніки і матеріалів оборон. призначення). Ця політика повинна враховувати існуючий і прогнозов. стан економіки держави та вимоги її воєнної доктрини і діючого законодавства стосовно розвитку економіки й оборони. Наук. основами її формування є воєнно-екон. та військ.-тех. аспекти воєн. доктрини держави. Для України, яка водночас будує і реформує економіку та воєнну сферу, здійснює перехід до ринк. економіки, особливо важливим є своєчасне формування воєнно-екон. поглядів, що відповідають етапам екон. і оборон. перетворень. У зв’язку з цим актуал. є розгортання комплекс. наук. дослідж. з проблем В.-е. с. та вивчення відповід. зарубіж. досвіду. Осн. норми і положення воєнно-екон. політики розробляють Ком-т ВР України з питань нац. оборони і безпеки, Рада нац. безпеки і оборони України, спец. підрозділи КМ, Мін-в економіки, фінансів та оборони України. При цьому важливе значення має створення і функціонування системи підготовки, прийняття та виконання воєнно-екон. рішень. На підставі воєнно-екон. політики держави здійснюється формування і використання воєнно-екон. потенціалу, який є основою воєнно-економічної безпеки. Осн. складові елементи воєнно-екон. потенціалу: вироб. потужності, наук.-тех. можливості, інфраструктура, екон. ресурси оборон. призначення. Науково обґрунтов. оцінка, аналіз стану та прогноз розвитку воєнно-екон. потенціалу, можливості його ураження під час війни та інтенсивність очікуваного навантаження на нього у мир. і воєн. час є обов’язк. при плануванні обороноздатності держави й формуванні В.-е. с. Для більш рац. використання зусиль сусп-ва зі створення і використання воєнно-екон. потенціалу в сучас. умовах особл. значення набувають екон. орг-ція сусп-ва, здатність країни у разі необхідності мобілізувати екон. і морал. ресурси; своєчасне врахування оборон. вимог до розвитку і розміщення продуктив. сил.

Літ.: Мунтіян В. І. Економіка та оборонні витрати: Аналіз зарубіж. дослідж. і укр. шлях розвитку. К., 1998; Военная экономика. Теория и актуальные проблемы. Москва, 1999; Ольшевський В. Й. Воєнно-економічна стратегія. К., 2001; Военно-экономический анализ. Москва, 2001.

В. Й. Ольшевський, І. В. Барановська

Стаття оновлена: 2006