Воєнно-політичний союз (ВПС)

Визначення і загальна характеристика

ВОЄ́Н­НО-ПОЛІТИ́ЧНИЙ СОЮ́З (ВПС) — обʼ­єд­на­н­ня двох або більше держав з метою спільних дій у роз­вʼязан­ні політичних, економічних і воєн­них про­блем. Ін. назва — воєн­но-політ. блок. ВПС створюються для досягне­н­ня певних воєн­но-політ. цілей; захисту спільних інтересів на між­нар. арені (зокрема для під­готовки війни чи її запобіга­н­ня); забезпече­н­ня глобал., регіон. або нац. без­пеки. Їх військово-стратег. основи становлять: спільні воєн­но-стратег. концепції, плани та принципи будівництва ЗС, про­грами обладна­н­ня театрів воєн. дій; уніфікація озброє­н­ня; узгодже­н­ня планів під­готовки та веде­н­ня війни тощо. У сучас. умовах ВПС потребують більше спільних організац. зусиль і є значно інтегрованішими, ніж у минулі періоди, зокрема, якщо у коаліціях часів 2-ї світової війни існували обʼ­єд­нані органи для воєн. і екон. планува­н­ня, то НАТО, у свою чергу, має єдині командува­н­ня, політ. органи та керівництво (аналогічні обʼ­єд­нані органи мали і країни Варшавського договору). Серед ін. найбільш ві­домих ВПС — Антанта, Антикомінтернівський пакт, Тро­їстий союз.

Одним із різновидів ВПС є по­двійні союзи — договори про спільні дії у воєн­но-політ. сфері, укладені між двома країнами. Прикладом такого союзу є воєн. договір між Францією та Росією (укладений 1891), який був спрямований проти Німеч­чини і став одним із осн. європ. союзів перед 1-ю світ. війною. Франко-рос. союз існував досить тривалий час, не­зважаючи на те, що між республікан. Францією і цар. Росією мали місце істотні ідеол. роз­ходже­н­ня і від­чувався брак спільних інтересів.

Україна сприяє створен­ню між­нар. механізмів та заг.-європ. структур без­пеки на дво­сторон., регіон. і глобал. рівнях з метою зміцне­н­ня довіри і партнерства на основі принципів взаєморо­зумі­н­ня і від­критості у воєн­но-політ. діяльності.

А. М. Павленко

Завантажити статтю