Возз’єднання українських земель в єдиній державі - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Возз’єднання українських земель в єдиній державі

ВОЗЗ’Є́ДНАННЯ УКРАЇ́НСЬКИХ ЗЕМЕ́ЛЬ В ЄДИ́НІЙ ДЕРЖА́ВІ – один із найвизначніших об’єктивних результатів тривалого національно-визвольного поступу українського народу до соборності та державної незалежності. Важливим етапом на шляху об’єднання укр. земель став Акт злуки УНР і ЗУНР, проголош. 22 січня 1919 на Софій. майдані у Києві. 23 січня його схвалив Трудовий конгрес, який репрезентував насел. усіх земель України. Однак унаслідок іноз. воєн. інтервенції та поразки УНР і ЗУНР Акт злуки 1919 не був сповна реалізований. У 20–30-х рр. боротьба за соборність України тривала, зокрема її підтримували всі політ. партії зх.-укр. земель. Уряд СРСР, у свою чергу, використовував гасло возз’єднання України для експорту комуніст. революції та експансії у країни Центр. Європи. За таємними серпнево-вересневими рад.-нім. договорами 1939, які поділили Центр. і Сх. Європу на зони впливу, Зх. Україна, Бессарабія та Пн. Буковина відійшли до СРСР. Відповідно до цих договорів з початком 2-ї світ. війни 17–22 вересня 1939 рад. війська зайняли тер. Зх. України. 27 жовтня 1939 у Львові Нар. збори ухвалили Декларацію про возз’єднання Зх. України з УРСР, а 1 листопада ВР СРСР прийняла закон про включення Зх. України до СРСР із возз’єднанням її з УРСР. Після того, як у кінці червня 1940 рад. армія зайняла Бессарабію та Пн. Буковину, 2 серпня 1940 ВР СРСР приєднала Пн. Буковину і Хотин., Аккерман. та Ізмаїл. пов. Бессарабії до складу УРСР. Таким чином, розчленований і національно поневолений укр. народ, який у той час не виступав суб’єктом міжнар. політики, зміг реалізувати у міждерж. просторі право на соборність України. Переможне для СРСР закінчення 2-ї світ. війни створило умови для продовження процесу возз’єднання укр. земель в єдиній державі. 26 листопада 1944 з’їзд Нар. ком-тів у м. Мукачеве (нині Закарп. обл.) прийняв маніфест, яким ухвалив рішення про вихід Закарпаття зі складу Чехо-Словаччини і приєднання його до УРСР. 29 червня 1945 між СРСР і Чехословаччиною укладено відповід. договір. Возз’єднання укр. земель у єдиній державі мало велике значення для подальшої долі України, зокрема воно сприяло консолідації укр. нації, що стало важливою передумовою її держ.-правового самовизначення у процесі розвалу СРСР.

Літ.: Боротьба за возз’єднання Західної України з Українською РСР. 1917– 1939: Зб. док. і мат. К., 1979; Возз’єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною. К., 1989; Сливка Ю. Україна в Другій світовій війні: Національно-політичний та міжнародно-правовий аспекти // Україна: культурна спадщина, нац. свідомість, державність. Л., 1997. Вип. 3–4; Верига В. Визвольні змагання в Україні (1914– 1923): У 2 т. Л., 1998.

Ю. Ю. Сливка

Стаття оновлена: 2006