Возницький Борис Григорович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Возницький Борис Григорович

ВОЗНИ́ЦЬКИЙ Борис Григорович (16. 04. 1926, с. Ульбарів, нині Нагірне Дубен. р-ну Рівнен. обл. – 23. 05. 2012, Золочів. р-н Львів. обл., похов. у Львові) – мистецтвознавець. Герой України (2005). Держ. премія України ім. Т. Шевченка (1990), премія ім. Я. Кохановського (1990). Орден «За заслуги» 2-го ступ. (2001). Чл. НСХУ (1978). Закін. Ін-т живопису, скульптури та арх-ри у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1962). Відтоді – дир. Львів. картин. галереї, створив кілька її філій. Президент Укр. нац. ком-ту Міжнар. ради музеїв (від 1995). Впроваджував сучасні стандарти щодо збереження, реставрації та побудови експозицій у мист. музеях. Автор наук.-популяр. видань: «Творчість українського мистця Йова Кондзелевича» (1967), «Олеський замок» (1977), «Каплиця Боїмів» (1979); статей з питань львів. барок. скульптури 18 ст., укр. ікони 14– 17 ст., археології, зокрема про городище літопис. Звенигорода, а також дослідж. про творчість М. Полейовського, С. Дзенгаловича; співавтор путівників: «Львів. Картинна галерея» (1972; 1975; 1979), «Олеський замок» (1981), «Історія Львова» (1985; усі – Львів). Заснував музеї: «Олеський замок» (1975), Музей книги (першодрукарня І. Федорова; 1977), Музей-садибу М. Шашкевича (1986), Музей найстаріших пам’яток Львова (1990), Музей «Русалки Дністрової» (1991), оборон. арх-ри 16 ст. у «П’ятничанській вежі» (1993), Музей І.-Г. Пінзеля (1996). Загинув в автомобільній катастрофі.

Літ.: «У вас є замок під Варшавою, коли я його заберу, то стану багатший за польського короля…» / Інтерв’ю у Б. Возницького взяла У. Глібчук // ДТ. 2004, 25 верес.

Д. В. Степовик

Стаття оновлена: 2016