Возняк-Лемик Любов Євгенівна - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Возняк-Лемик Любов Євгенівна

ВОЗНЯ́К-ЛЕ́МИК Любов Євгенівна (30. 09. 1915, м. Криніца, нині Новисонч. воєводства, Польща) – правозахисниця, громадсько-політична діячка. Дружина М. Лемика. У 14 р. вступила в «Юнацтво», брала активну участь у діяльності т-ва «Просвіта». З початком 2-ї світ. війни за завданням ОУН працювала в Кременчуці, Полтаві, Києві, Харкові, після повернення в Галичину – на підпіл. радіостанції УПА «Афродита» (побл. м. Стрий Львів. обл.). 1946 заарешт. органами НКВС у Львові, 1947 засудж. до смерт. кари, яку згодом було замінено 25-річ. ув’язненням. Покарання відбувала у таборах Мордовії (РФ). Писала і поширювала серед в’язнів листівки, в яких закликала не ділити українців на «західняків» і «східняків», відмовитися від співпраці з тюрем. адміністрацією. 1956 не пішла на суд з перегляду справи, натомість таємно через Г. Фардиґу надіслала в ЦК КПУ заяву з докором, що компартія не захищає укр. народ від знищення, та проханням перевести її відбувати покарання в Україні. Того ж року була звільнена, проживала у м. Таганрог Ростов. обл. та м. Анжеро-Судженськ Кемеров. обл. (обидва – РФ), де перебували на засланні її батько та сестра Одарка (дружина В. Бандери). Від 1964 – у м. Горлівка (Донец. обл.), від 1968 – в Івано-Франківську. Брала активну участь у правозахис. русі 1960– 90-х рр. поряд з В. Чорноволом, Б. Ребриком, О. Попович, О. Заливахою, В. Морозом, В. Долішнім, В. Романюком, З. Красівським, Б. Антоненком-Давидовичем, І. Дзюбою. У 1980-х рр. у будинку В.-Л. готували відновлений В. Чорноволом ж. «Український вісник».

В. В. Овсієнко

Стаття оновлена: 2006