Войнаровський Тит - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Войнаровський Тит

ВОЙНАРО́ВСЬКИЙ Тит (псевд.: Данило Журавель, Т. фон Слєповрон; 16. 02. 1856, с. Ляцьке Шляхетське, нині Липівка Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл. – 22. 02. 1938, Львів) – церковний і громадсько-політичний діяч. Почес. д-р Укр. госп. академії у Подєбрадах. Закін. Львів. духовну семінарію (1878). 18 січня 1881 висвяч. на священика. Працював співроб. митрополита Галицького у Львові, настоятелем церков у селах ниніш. Городенків. і Снятин. р-нів Івано-Фр. обл. Чл., віце-маршалок Коломий. повіт. ради (1890-і рр.); посол до Віден. парламенту від Коломий. округи (1907–11). Публікував статті про сусп. значення охорони селян. власності у «Правничому віснику» (1911). Видавець г. «Нове слово» (Львів, 1912– 14). Засн. т-ва «Земля», Земел. банку у Львові. Голова т-ва «Сільс. господар» (1929–35). Один із організаторів Укр. таєм. ун-ту (Львів, 1918–19). Із митрополитом Андреєм Шептицьким заснував 1936 «Кураторію нац. музею» у Львові. Автор дослідж. «Вплив Польщі на економічний розвій Руси-України» (Л., 1910); статей «Причинки до внесення про віддовження селянської власності» // «Діло», 1911; «Земля за пролиту кров» // «УС», 1917; «Das Schicksal des ukrainischen Volkes unter polnischer Нerrschaft» (Vien, 1921, bd. 1); «Спроба польсько-українського замирення в 1921 р.» // «Діло», 1932, 12 лип.

Літ.: Ясінчук Л. Памяти Мітрата Тита Войнаровського // Діло. 1938, 25 лют.; Швагуляк М. До історії українсько-польських переговорів у 1921 році. Місія Тита Войнаровського // Зап. НТШ. 1997. Т. 233.

Д. Д. Герцюк

Стаття оновлена: 2006