Войновський Петро Олексійович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Войновський Петро Олексійович

ВОЙНО́ВСЬКИЙ Петро Олексійович (08. 09. 1913, с. Долішні Станівці, нині Кіцман. р-ну Чернів. обл. – 06. 04. 1996, м. Керґонксон, США) – політичний і військовий діяч. Чл. ОУН (1932). Закін. Чернів. г-зію (1931) та Брашів. військ. картогр. школу (1935). Перебував у румун., а згодом і рад. в’язницях. 1940 – крайовий провідник ОУН Буковини та Бессарабії. 1941 організував протибільшовиц. повстання і на чолі створ. ним Буковин. куреня дійшов до Києва. Був призначений Проводом ОУН(м) військ. координатором для Центр. України і військ. представником в Укр. Нац. Раді в Києві (1941–42). У 1942 переїхав до Львова, де від 1943 працював у гол. військ. штабі ОУН. У січні 1944 заарешт. ґестапо, відбув 8 місяців у нім. концтаборі Лібен. 1949 емігрував до США, був активним діячем укр. громади, зокрема ветеран. орг-цій. 1973 уряд УНР на вигнанні підвищив його до рангу полковника. Автор кн. спогадів «Моє найвище щастя» (К., 1999).

Літ.: Дуда А., Старик В. Буковинський Курінь в боях за Українську державність. Чц., 1995.

М. В. Іванюк

Стаття оновлена: 2006