Войташевський Яків Борисович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Войташевський Яків Борисович

ВОЙТАШЕ́ВСЬКИЙ Яків Борисович (21. 10. 1888, м. Каховка Таврій. губ., нині Херсон. обл. – 11. 07. 1952) – лікар-уролог. Д-р медицини (1923). Закін. Харків. ун-т (1913). Працював військ. лікарем. Від 1918 – зав. діагност. відділу Всеукр. рентґенів. академії; 1924–35 – асист. шпитал. хірург. клініки, водночас 1929–39 – зав. сечостатевого відділу Укр. н.-д. шкірно-венерол. ін-ту (обидва – Харків); від 1938 – проф., зав. курсу урології, декан пед. ф-ту 2-го Харків. мед. ін-ту; від 1941 – доц. Ташкент. мед. ін-ту; від 1944 – доц., проф. Харків. мед. ін-ту. Наук. дослідж. з урології, зокрема впровадив у лікар. практику принципи хірург. лікування гонореї та її ускладнень, вивчав питання пеніцилінотерапії.

Пр.: Лечение серно-кислой магнезией расстройств мочеиспускания // Новый хирург. арх. 1923. № 9; Загальна хірургія: Лекції. Х., 1931; Хірургія: Підруч. Х., 1935; Пиогенные урологические заболевания и лечение их иммунотрансфузией // Урология. 1941. Т. 18, вып. 1; Харьковское урологическое общество в 1951 г. // ВД. 1952. № 6.

Літ.: Войташевский Яков Борисович: 10 лет со дня смерти // Урология. 1963. № 4.

С. М. Булах

Стаття оновлена: 2006