Войтюк Яків Семенович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Войтюк Яків Семенович

ВОЙТЮ́К Яків Семенович (02. 04. 1894, с. Сільце Холм. пов. Люблін. губ., нині Польща – 03. 11. 1937, урочище Сандормох побл. м. Медвеж’єгорськ, Карелія, РФ) – громадський і політичний діяч на Холмщині. Навч. на істор.-філол. ф-ті Моск. ун-ту, належав до соціаліст. студент. гуртка. Під час 1-ї світ. війни служив у рос. армії на Тернопільщині. Від 1919 перебував у лавах «Поліської Січі». 1922–28 – посол до польс. сейму, був секр. укр. парламент. репрезентації, засн. і головою укр. с.-д. групи (1924) і головою комуніст. фракції у сеймі. 1928 виїхав до УРСР. Працював викл. соц.-екон. наук у Харків. мед. та кооп. ін-тах. Заарешт. 1933, засудж. на 10 р. ув’язнення, розстріляний. Реабіліт. 1956.

Літ.: Убієнним синам України. Сандармох. Петрозаводськ, 2005.

В. В. Резникова

Стаття оновлена: 2006