Войцеховський Тадеуш - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Войцеховський Тадеуш

ВОЙЦЕХО́ВСЬКИЙ Тадеуш (Wojciechowski Tadeusz; 03. 12. 1902, Краків – 1982, там само) – польський архітектор і живописець. Чл. львів. об’єдн. «Aртес» (1929–33), СХУ (1939). Живопису навчався приватно у К. Сіхульського, П. Гаєвського та Я.-Г. Розена у Львові. Закін. архіт. відділ Львів. політехніки (1931), де і працював – викл. каф. арх-ри. Від 1940 – викл. Львів. худож. уч-ща. Разом з Ю. Янишем і М. Висоцьким займався реставрацією пам’яток Львова. 1936–37 виїздив до Парижа. Учасник мист. виставок у Львові (1931, 1934–36, 1939). Проектував дизайн інтер’єрів, вітражі, стінопис у реліг. спорудах (зокрема у костелі м. Золочів Львів. обл., 1930, не реалізовано), займався сценографією (декорації для львів. театру «Ґонґ», 1930); автор полотен у стилі постімпресіонізму, іноді з елементами сюрреалізму.

Тв.: «Автопортрет» (1931), «Музикант» (1933), «Шепоти» (1934; усі – у ХМ м. Лодзь, Польща); «Диспут», «Віолончеліст» (обидва – 1933), «14 липня у Парижі» (1936; усі – в Нац. музеї у Вроцлаві, Польща).

Літ.: Ріпко О. Мистецтво Львова першої половини ХХ століття: Каталог. Л., 1996.

Ю. О. Бірюльов

Стаття оновлена: 2006