Вокзал - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Вокзал

ВОКЗА́Л – комплекс споруд, призначених для обслуговування пасажирів і служб керування рухом на станціях шляхів сполучення; головна споруда станції. Розрізняють залізничні вокзали, річкові вокзали, морські вокзали, автовокзали і аеропорти. У 60-х рр. 20 ст. з’явилися комплексні В. для обслуговування пасажирів двох або кількох видів транспорту. У всіх В. передбачено вестибюлі, касові зали, багажні, пошт. і телегр. відділ., зали для очікування, буфети, кафе, ресторани, служб. приміщення. Споруди, які виконували функції В., існували в усіх порт. містах світу і розміщувалися безпосередньо в структурі житл. забудови. Специфікою експлуатації В. є їх постійна реконструкція, зумовлена розвитком усіх видів пасажир. транспорту. Найбільш консервативний – залізн. транспорт, тому залізн. В. майже повністю зберігають первіс. задум архітектора та інженера. Значні зміни відбуваються в об’ємно-простор. орг-ції аеровокзалів, що зумовлено створенням нових повітр. лайнерів, які вносять суттєві корективи в орг-цію посадки і висадки пасажирів, а також загрозою з боку міжнар. тероризму. Аеровокзали будують за межами міст (за 40 км), автобусні В. – переважно на об’їзд. і кільц. магістралях. Простежується подальша тенденція кооперування транспорт. засобів у випадку розміщення їх на одній тер. (автобусно-залізн., мор.-річк. і автобусні, аеро- і автобусні В.).

Літ.: Кохан С. В., Кілессо С. К. О. М. Вербицький – архітектор і педагог. К., 1966; Орловский Б. Я., Сербинович П. П. Общественное здание (транспортные сооружения). 1978; Фефелов А. М., Лукьянов М. М. Железнодорожные станции. 1985; Комский М. В., Писков М. Г. Аэровокзалы. 1987 (усі – Москва).

С. К. Кілессо

Стаття оновлена: 2006