Волинець Степан Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волинець Степан Олександрович

ВОЛИНЕ́ЦЬ Степан Олександрович (22. 01. 1895, Львів – 10. 04. 1969, Вінніпеґ) – громадський і політичний діяч. Учасник 1-ї світ. війни. Під час воєн. дій 1918– 20 – у лавах УСС і Армії УНР. У 1920-х рр. навч. на філос. ф-тах Укр. таєм. (Львів) та Віден. ун-тів. Займав високі пости в КПЗУ; 1928–30 – посол до польс. сейму і секр. фракції Сельробу. 1933 – співзасн. Фронту нац. єдності та ред. його г. «Українські вісти», «Батьківщина», «Перемога». Згодом арешт. польс. владою, ув’язн. до 1939. Під час 2-ї світ. війни працював секр. Укр. допомог. ком-ту на Лемківщині, від 1942 у Львові очолював ІНО при Укр. центр. ком-ті, входив до військ. управи дивізії «Галичина». Від 1944 жив у Берліні, згодом у Ганновері, де був головою Ком-ту зі справ культури та освіти, викл. у таборовій г-зії, ред. г. «Українське слово» (м. Бломберґ). 1949 емігрував до Канади, де від 1957 – ред. «Українського голосу». Чл. Станиці братства Січових Стрільців у Вінніпезі, голова Т-ва сприяння УНР. Написав істор. розвідки «Передвісники і творці Листопадового зриву» (1965), «Сторіччя Матері Просвіти» (1968; обидві – Вінніпеґ).

Літ.: Микитюк Д. Степан Волинець, підхор. УСС // Вісті комбатанта. Торонто; Нью-Йорк, 1969. Ч. 5(42).

Н. В. Антонюк

Стаття оновлена: 2006