Волинська губернія

ВОЛИ́НСЬКА ГУБЕ́РНІЯ — адміністративно-територіальна одиниця Прав­обережної України (1797–1925). Створ. указом Павла І на тер. колиш. Волин. намісництва (окрім Радомишл. пов.) і Кременец., Базалій. та Дубен. пов. Поділ. намісництва, що були засн. на укр. землях, які уві­йшли до складу Рос. імперії після трьох поділів Польщі. На ново­при­єд­наних землях склалася складна су­спільно-політ. ситуація, тому адм. межі В. г. не завжди були чітко ви­значені і часто за­знавали змін, зокрема 1796–97 ви­йшло чотири царські укази про зміни в адм. поділі Прав­обереж. України. Адм. центром В. г. спочатку було м. Звягель (нині Ново­град-Волинський Житомир. обл.), від 1804 — Житомир. На поч. 20 ст. В. г. складалася з 12-ти повітів: Володимир-Волин., Дубен., Житомир., Заслав., Ковел., Кременец., Луцького, Ново­град-Волин., Овруц., Остроз., Ровен. і Старокостянтинівського. На її тер. налічувалося 13 міст, 134 містечка і 9682 ін. населені пункти. За пере­писом 1897 насел. В. г. становило 2 989 482 особи, у 1913 — 3 647 271 особу. За нац. складом 1913 у В. г. проживало 2 569 823 українці (70,5 %), 504 583 євреї (13,8 %), 316 941 поляк (8,7 %), а також 199 078 німців, 28 962 росіяни, 23 014 чехів та ін. До польс. пов­ста­н­ня 1830–31 пере­важали польс. культурні впливи, після його придуше­н­ня почалася посилена русифікація. В. г. була аграр. регіоном із високою питомою вагою великого поміщиц. землеволоді­н­ня, зокрема декілька дворян. родин (Санґушки, Любомирські, Потоцькі та Барятинські) мали стільки ж землі, скільки майже 300 тис. дрібних селян. госп-в. На 879 під­приємствах (пере­важно цукр., винокур. і борошномел.) було зайнято лише 17,5 тис. робітників (1909). Кількість міського населе­н­ня коливалося 1863–1911 від 8 до 8,9 %. Під час 1-ї світової війни тер. губернії стала ареною актив. військ. дій і за­знала великих люд. і матер. втрат. У часи Української Держави геть­ман П. Скоропадський до 12-ти повітів В. г. при­єд­нав ще 8: Мінський, Брест-Литов., Кобрин., Томашів., Замост., Грубешів., Володав. та Більський. За Ризьким мирним договором 1921 В. г. була поділена: Ново­град-Волин., Житомир., Овруц., Ізяслав., Старокостянтинів. та частина Остроз. пов. уві­йшли до складу УСРР, решта зх. повітів — до Польщі, яка на їх тер. утворила Волин. намісництво, що існувало до 1939. В. г. була ліквідов. по­становою ВУЦВК і РНК УСРР від 3 червня 1925. Замість неї утвор. Житомир., Ново­град-Волин. і Шепетів. округи. Див. також Волинське воєводство.

Літ.: Батюшков П. Н. Волынь: Исторические судьбы Юго-Западного края. С.-Петербург, 1888; Материалы по административно-тер­риториальному делению Волынской губернии 1923 г. Ж., 1923; Костриця М. Ю., Кондратюк Р. Ю. Основні етапи формува­н­ня територіального устрою Житомирщини // Велика Волинь. Ж., 1997. Т. 16.

М. Ю. Костриця, Р. Ю. Кондратюк

Завантажити статтю