Волинський Кость Петрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волинський Кость Петрович

ВОЛИ́НСЬКИЙ Кость Петрович (27. 01. 1922, с. Плоске, нині Бровар. р-ну Київ. обл.) – літературознавець, письменник. Син П. Волинського. Учасник 2-ї світ. війни. Канд. філол. н. (1965). Закін. Київ. ун-т (1954). Відтоді працював у ред. «Літ. газети»; 1960–83 – н. с. Ін-ту літ-ри АН УРСР. Осн. зацікавлення В. зосередж. на проблемі людини, гуманіст. спрямування літ-ри; приділяє значну увагу питанням художності, професій. майстерності письменників, розкриттю своєрідності видатних художників слова сучас. укр. літ-ри. Автор літ. портрета О. Довженка (у кн. «Історія української радянської літератури», К., 1964), розвідок про Ірину Вільде, Григорія Тютюнника, О. Гончара, І. Сенченка, Н. Забілу. За складних для літ. розвитку сусп. умов В. сприяв появі заборон. творів («Україна в огні» О. Довженка, «Чотири шаблі» Ю. Яновського), намагався сказати слово на захист Б. Антоненка-Давидовича, Б. Харчука, І. Чендея, В. Земляка.

Пр.: В пошуках героя. 1964; Людина і майбутнє. 1969; Із секретів майстерності. 1973; На рубежах сучасності. 1977; Єднання і розквіт братніх літератур. 1977; Літературне сьогодення. 1982; Яр Славутич. 1994 (усі – Київ).

Г. Г. Аврахов

Стаття оновлена: 2006