Волкенштейн Олександр Олександрович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волкенштейн Олександр Олександрович

ВОЛКЕНШТЕ́ЙН Олександр Олександрович (1851, С.-Петербург – 1925, Полтава) – лікар, громадський діяч. Чоловік Людмили, дід Сергія Волкенштейнів. Закін. Ун-т св. Володимира у Києві (1875). Працював земським лікарем у Черніг. губ., м. Кобеляки (нині Полтав. обл.), Полтаві. Разом із Д. Лизогубом, Панасом Мирним, Д. Пильчиковим, Р. Стеблін-Каменським входив до таєм. орг-ції «Унія» (Полтава), що ставила за мету відновлення автоном. устрою Малоросії. 1876 ув’язнений. 1877–78 брав участь у рос.-турец. війні. Від 1899 – разом з дружиною на о-ві Сахалін, де працював епідеміол. лікарем та зав. лазарету при в’язниці, від 1902 – сан. лікар у м. Владивосток (Росія). На поч. 20 ст. як політично неблагонадійний перебував під поліцій. наглядом. На поч. 20-х рр. разом з В. Короленком провадив активну діяльність для врятування безпритул. дітей та надання допомоги голодуючим. Один з ініціаторів створення профілакторію та туберкульоз. лікарні для дітей у Полтаві.

Літ.: Жук В. Лікар Сан Санич // Зоря Полтавщини. 1975. № 182; Ковган М. Олександр Волкенштейн і боротьба з туберкульозом // Полтавщина. 1997. № 24 (349).

ДА: Держ. арх. Полтав. обл. Ф. 3872. Оп.1. Спр. 610; Ф. 8805. Оп. 3. Спр. 19.

Т. П. Пустовіт

Стаття оновлена: 2006