Волков Борис Кузьмович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волков Борис Кузьмович

ВО́ЛКОВ Борис Кузьмович (28. 06. 1932, с. Старосельське Смолен. обл., РФ) – скульптор, графік, живописець. Засл. художник України (2002). Чл. НСХУ (1964). Закін. Харків. худож. ін-т (1960; викл. М. Рябінін). 1960–70 – ст. викл. малюнку та скульптури Удмурт. пед. ін-ту (м. Іжевськ, РФ); 1962–70 – декан худож.-графіч. ф-ту; 1971–2003 – асист., ст. викл., доц., проф. Придніпров. академії буд-ва і арх-ри (Дніпропетровськ). Від 1950 – учасник обл., респ. та всесоюз. мист. виставок. Роботи зберігаються в Дніпроп. ХМ. Станкова скульптура В. – це психологічні портрети сучасників і колег, жанрові скульптури-настрої. Одна з гол. тем у його монум. пластиці – герої 2-ї світ. війни.

Тв.: пам’ятники – Н. Зубареву (1964), монумент бойової і труд. слави в Іжевську (1967), Героям Рад. Союзу М. Сташкову (співавт.; Дніпропетровськ) та Б. Кротову (обидва – 1976); футболісту С. Перхуну (2005, співавт.); «Ноктюрн» (1967), «Професор О. Петров» (1977), «Пісня батьків», «Солдатська мелодія» (обидва – 1978), «Скіфія» (1980), «Отаман Сірко», «Кураж» (обидва – 2002).

Л. В. Богданова

Стаття оновлена: 2006