ВОЛОБУ́ЄВ Євген Всеволодович (17 (30). 07. 1912, с. Варварівка, нині Вовчан. р-ну Харків. обл. — 02. 02. 2002, Київ) — живописець. Чоловік О. Яблонської, батько Євгена та Наталії Волобуєвих. Народний художник України (1995). Член НСХУ (1940). Закін. Київський художній ін­ститут (1940; майстерня Ф. Кричевського). Персон. ви­ставки — бл. 20-ти (від 1968). Окремі роботи екс­понувалися у Великій Британії, Франції, Італії. Автор натюрмортів, пейзажів, картин побут. жанру. Гол. риси творчості В. — від­сутність конʼюнктурності, незалежність у по­глядах, від­межува­н­ня від модних або під­тримуваних владою течій у мистецтві. У творчості В. об­стоював засади фігурат. живопису, під­порядковуючи зображувану ним реальність субʼєктивності влас. по­гляду на обʼєкт. Прослідковував взаємозвʼязок людини з довкі­л­лям, прагнув ро­зі­братися у складності живопис. спів­від­ношень, у тому, як це виявлено у най­простіших та непоказ. речах, а також, яким чином ця живописна складність стає камертоном люд. почут­тів. Роботи зберігаються в НХМ, Дні­проп., Луган. та Харків. ХМ.