Волобуєв Михайло Симонович - Енциклопедія Сучасної України
Beta-версія
Волобуєв Михайло Симонович

ВОЛОБУ́ЄВ Михайло Симонович (псевд. – Артемов; 11(24). 01. 1903, Миколаїв – 20. 06. 1972, м. Ростов-на-Дону, РФ) – економіст. Навч. у г-зії, екстерном закін. екон. відділ Харків. ін-ту профосвіти. У 1921–22 – заст. зав. Микол., 1922 – Вінн. губерн. відділів освіти. Від 1923 – у Харкові, працював у Головполітосвіті, фармацевт. технікумі, ІНО, фінанс.-екон. технікумі, був проф. політекономії Харків. мех.-машинобуд. ін-ту (у 1930–33 – зав. каф.). 1928 у ж. «Більшовик Ук-раїни» (№ 2–3) вміщено статтю В. «До проблеми української економіки», подану ним до редакції ще 1927. У статті, що мала дискусій. характер, окреслено фази розвитку колоніал. політики царату в Україні до більшов. перевороту 1917 і спростовано версію про повну єдність попередньої рос. економіки. На думку В., ця економіка являла собою комплекс нац. економік. Таку нац. економіку мала і Україна. Однак, підкреслював В., саме це ігнорують рос. економісти і моск. керівні установи (зокрема Держплан СРСР), які інколи взагалі уникають навіть самої назви «Україна», віддаючи перевагу назвам «Пд.-зх. р-н», «Пд. Європ. Росії», «Пд.-рос. госп-во». Автор на конкрет. прикладах критикував нерац. використання центр. плановими установами природ. і екон. ресурсів України; пропонував підходити до госп-ва СРСР як до комплексу нац. економік, а до кожної нац. економіки – як до певної цілісності; вносив конкретні пропозиції щодо розширення прав укр. екон. центрів, визначаючи за Держпланом СРСР лише загальнодирективні функції; виступав проти вивезення госп. прибутків за межі України; пропонував встановити всеукр. систему регулювання притоку робочої сили для пропорц. розподілу місць на укр. з-дах між українцями і росіянами тощо. Хоча В. підкреслював, що написав статтю не для поглиблення розходжень між РФ і Україною, його погляди були кваліфіковані як екон. платформа націонал-ухильництва і піддані публіч. критиці, зокрема з боку Є. Гірчака та М. Скрипника. Під тиском з боку влади 1928 у № 21–22 ж. «Більшовик України» В. надрукував лист, у якому оголосив свою позицію помилковою, а 1930 вмістив у № 5–6 того ж журналу самокритичну статтю «Проти економічної платформи націоналізму: До критики волобуївщини». Незважаючи на публічне зречення від своїх поглядів, 7 грудня 1933 він був заарешт., і, за звинуваченням у приналежності до укр. контррев. орг-ції, 8 травня 1934 засудж. до 5 р. виправ. таборів, згодом замінених на заслання до Казахстану. Після відбуття покарання мешкав у Краснодар. краї РФ, під час 2-ї світ. війни виконував спец. завдання рад. розвідки. 1948 переїхав до Ростова-на-Дону, працював зав. каф. у Ростов. фінанс.-екон. ін-ті. У серпні 1957 реабіліт., 1961 переїхав до Донецька, де викладав у торг. ін-ті. В останні роки життя перебував на викладац. роботі у Ростові-на-Дону.

Літ.: Шаповал Ю. «Я помилявся, взявши на себе провину...»: До 90-річчя М. С. Волобуєва-Артемова // З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ. 1994. № 1; Його ж. Людина і система: Штрихи до портрету тоталітар. доби в Україні. К., 1994; Доценко А. І. Визначний український вчений економіст та географ Михайло Волобуєв (Волобуєв-Артемов). К., 2006.

Ю. І. Шаповал

Стаття оновлена: 2016